ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ У ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

Анотація

У статті розглянуто напрями розвитку психологічної служби у закладах освіти в Україні. Розглянуто нормативно- правові засади створення, функціонування та розвитку психологічної служби у системі освіти. Підкреслено, що сьогодення передбачає перезавантаження української освіти з оновленням наявного алгоритму професійної діяльності та переглядом методології роботи з учнями, батьками, вчителями; зміну акцентів та пріоритетів з процесу на результат із викорис- танням ефективних методів практичної психології та соціальної педагогіки/роботи. Саме психологічна служба покликана навчити, як жити в злагоді із самим собою та з іншими і як вступати у відносини зі світом, щоб життя приносило задо- волення. Тому першочерговим завданням працівників психологічної служби є пошук дієвих засобів і методів профілактичної, корекційної, просвітницької та розвиткової роботи. У зв’язку з цим суттєво підвищується роль та значення професійної діяльності працівників психологічної служби у системі освіти (практичних психологів, соціальних педагогів та методистів). Аналіз та оцінка наявних організаційних моделей психологічних служб у закладах вищої освіти України, зокре- ма, на прикладі м. Дніпро, дозволяють констатувати наявність позитивного досвіду, виокремити існуючі проблеми та визначити перспективи подальшого розвитку. Показано, що психологічна служба ЗВО – це інтегрована система, яка повинна об’єднувати у собі основні струк- турні складники: психологічну діагностику (індивідуальну і групову), консультування, психологічну профілактику, про- паганду психологічних знань, соціально-психологічну адаптацію студентів у навчально-професійній діяльності, підви- щення рівня їх духовного розвитку та психологічної культури, тренінгові заняття, семінари, конференції тощо. Автор підтримує думку, що метою діяльності психологічної служби у ЗВО є: психологічна допомога здобува- чу вищої освіти на різних етапах його професійного становлення, психологічний супровід у вирішенні нормативних та ненормативних криз; психопрофілактика хімічної, ігрової, віртуальної залежностей; психологічна допомога викла- дацькому складу та психологічний супровід творчої діяльності науковця, активізація наукового потенціалу; надання практичних навичок майбутньої професійної діяльності студентам-психологам через їх активне залучення до співп- раці зі спеціалістами та викладачами, які входять до психологічної служби ЗВО. Автор акцентує увагу на допомозі викладачам у роботі зі здобувачами вищої освіти з особливими потребами та штаті працівників психологічної служби. Проведене дослідження дозволило визначити етапи інституціоналізації та перспективи розвитку психологічної служби закладів освіти, зокрема ЗВО України у сучасних умовах їх реформування; підкреслити необхідність розвитку психологічної служби ЗВО як інструменту якісних змін у системі вищої освіти, підвищення її студентоцентричності.