ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ НАРОДОВЛАДДЯ У КОНТЕКСТI ТРАДИЦIЙ МIСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНI

Анотація

У статті здійснено комплексне теоретико-правове дослідження місцевого самоврядування як ключової інституційної форми реалізації народовладдя в умовах становлення та функціонування демократичної правової держави, зокрема в українському контексті. Автором проаналізовано змістовне наповнення поняття «народовладдя», яке розглядається як багатоаспектне правове явище, що інтегрує політичну волю та юридичну відповідальність народу як носія суверенітету. Обґрунтовується, що місцеве самоврядування не може зводитися виключно до адміністративно-територіальної організації влади, а повинне розглядатися як інструмент практичної реалізації права громадян на участь в управлінні публічними справами. Історико-правовий аналіз форм становлення самоврядних інститутів в Україні – від віче доби Київської Русі, маґдебурзького права, козацького врядування до сучасних моделей децентралізації – дозволяє простежити еволюцію демократичних практик та тяглість традицій публічного самоуправління. У межах дослідження проаналізовано конституційно-правові засади функціонування місцевого самоврядування, зокрема положення статті 140 Конституції України, а також відповідні норми спеціального законодавства.Особлива увага приділена ролі інструментів прямої демократії (громадські слухання, місцеві ініціативи, електронні петиції), а також принципам субсидіарності та децентралізації, які визначають нормативну й організаційну архітектоніку сучасного врядування. У дослідженні застосовано інституціональний, комунікативний, соціокультурний та правовий підходи до розуміння ефективного народовладдя.У висновках констатовано, що послідовний розвиток місцевого самоврядування є стратегічним напрямом державної політики, здатним забезпечити належну реалізацію принципу народного суверенітету та сприяти утвердженню засад демократичної, соціальної й правової держави.