ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКІ МЕХАНІЗМИ ВІДНОВЛЕННЯ ЖИТЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ В ПІСЛЯВОЄННИЙ ПЕРІОД: СТРАТЕГІЧНІ ПРІОРИТЕТИ ТА ВИКЛИКИ

Анотація

У статті досліджено проблематику післявоєнного відновлення житлової інфраструктури та механізми її ефективного державного регулювання. Виявлено значні масштаби руйнувань житлового фонду, які сягають понад 58,9 млрд дол. прямих збитків, знищено або пошкоджено понад 250 тисяч житлових будівель, з яких 27 тисяч – багатоквартирні будинки. Сукупні втрати у сфері житлово-комунального господарства оцінюються у 4,5 млрд дол., що суттєво ускладнює відновлення критично важливої інфраструктури. Систематизовано основні виклики, що постають перед органами публічного управління у процесі реконструкції житлового фонду, включаючи обмеженість фінансових ресурсів, неузгодженість дій між державними та місцевими органами влади, недостатню цифровізацію управлінських процесів, високі корупційні ризики та труднощі із залученням приватного капіталу. Виявлено ключові структурні проблеми, що ускладнюють реалізацію відбудовчих програм, серед яких відсутність єдиного координаційного центру, неефективність механізмів фінансування, обмеженість правових інструментів страхування житла та недостатня інтеграція громадськості у процес прийняття управлінських рішень.Сформовано концептуальні напрями вдосконалення публічно-управлінських механізмів у сфері реконструкції житлової інфраструктури, що передбачають впровадження централізованого управління, розширення можливостей державно-приватного партнерства, удосконалення нормативно-правового забезпечення та цифрову трансформацію процедур відбудови. Запропоновано створення єдиної національної цифрової платформи для моніторингу пошкоджень, планування відновлення та контролю за використанням фінансових ресурсів.Розроблено концептуальну модель вдосконалення управлінських механізмів у відбудові житлового фонду, що включає механізми координації між центральними та місцевими органами влади, стандартизацію процедур фінансування, запровадження податкових стимулів для забудовників, розширення доступу до міжнародних фінансових інструментів, а також впровадження відкритих даних для забезпечення громадського контролю за реконструкцією житла. Запропоновано підхід до адаптації світового досвіду відновлення житлової інфраструктури до національних умов, з урахуванням сучасних викликів та стратегічних пріоритетів відбудови України.