ВІЙСЬКОВО-ЦИВІЛЬНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ТА НАЦІОНАЛЬНА СТІЙКІСТЬ: ДОСВІД НАТО

Анотація

У статті досліджено досвід військово-цивільного співробітництва через концепцію стійкості, яку запроваджено в країнах-членах НАТО. Цивільна готовність є центральною опорою стійкості та критично важливим фактором колективної оборони країн-ленів НАТО. Зроблено аналіз наукових досліджень останніх років за обраною темою статті та основних документів Альянсу, де наголошується на важливості стійкості, яка досягається також й шляхом військово-цивільного співробітництва. Наголошується, що сучасне середовище безпеки є непередбачуваним та характеризується появою нових викликів та загроз, які можуть надходити від державних і недержавних суб’єктів, від терористичних атак, кібератак і гібридної війни, від пандемій. Все це може стирати межі між звичайними і нетрадиційними формами загроз і тому протидіяти цим загрозам також потрібно колективно, у співробітництві військової та цивільної частини суспільства. Охарактеризовано сім базових вимог до національної стійкості, за якими країни-члени НАТО можуть вимірювати свій рівень готовності: гарантована безперервність роботи уряду та критично важливих державних послуг; стійке енергопостачання; здатність ефективно справлятися з неконтрольованим переміщенням людей і погоджувати ці переміщення з розгортанням військових сил НАТО; стійкі продовольчі та водні ресурси; здатність справлятися з масовими жертвами та руйнівними кризами в галузі охорони здоров’я; стійкі системи цивільного зв’язку; стійкі транспортні системи. Робиться висновок, що для країн-членів НАТО готовність цивільного населення до опору агресору є не менш стратегічним завданням, ніж співробітництво країн її членів з союзниками чи боєздатність їх армій. В Україні питання військово-цивільного співробітництва також виходять на перший план, особливо в сучасних умовах російсько-української війни. Питання забезпечення національної стійкості та військово-цивільного співробітництва вже присутні в стратегічних документах держави у сфері безпеки та оборони. Ці документи покликані налагодити дієву координацію дій між Збройними Силами та цивільним населенням на національному і на місцевому рівнях.