ДО ПИТАННЯ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ДОГОВІРНОГО ПРАВА
DOI:
https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.6.16Ключові слова:
смарт-контракт, інкорпорація, договір, договірне право, інформаційні технології, блокчейн, програмне забезпеченняАнотація
Нині одна із найбільш обговорюваних технологій, яка зачіпає сферу господарських відносин у межах цифрової економіки України, – це блокчейн та смарт-контракти, що створюються у його середовищі та широко застосовуються у різних галузях народного господарства. У статті аналізуються підходи до впровадження смарт-технології як засобу підтримання класичної договірної діяльності та інноваційної технології її інтеграції у договірне право України. Розглянуто особливості правового регу- лювання смарт-договірних відносин. Мета дослідження - визначення місця смарт-контракту в межах традиційних договірно-правових конструкцій, простеження підходів до розуміння його правової природи, зокрема на підставі аналізу визначень, сформульованих у західній правовій доктрині. Встановлено, що існують два основних підходи: смарт-контракт як юридичний документ і смарт-контракт як комп’ютерна програма. На підставі виділених підходів до розуміння правової природи смарт-контрактів запропоновано дві моделі інкорпорації смарт-контрактів у національне договірне право: технологічна та інноваційно-правова. Технологічна модель передбачає використання смарт-контракту тільки як інструментального засобу, призначеного для підтримання діяльності за контрактом у частині автоматичного виконання зобов’язань та блокчейн-зберігання їхніх результатів. Водночас у разі суперечності між тим, як комп’ютерна програма виконує договір, і тим, що написано в умовах договору, перевагу має той сценарій, який прописано у класичному договорі. Інноваційно-правова модель інкорпорації смарт-контрактів у договірному праві передбачає їхню легітимацію і на цій основі – відмову від паперової версії договору, визнання юридичного статусу договору за угодою, укладеною із використанням смарт-технології без виконання будь-яких інших формальностей. У межах поставленої мети автор аналізує форму, предмет, суб’єктний склад смарт-контрактів у разі їхньої легітимації у межах інноваційно-правової моделі інкорпорації у договірне право. Зроблено висновок про достатність чинної правової бази та законодавчих ініціатив для впровадження смарт-контрактів у сферу господарювання.
Посилання
Szabo N. Smart Contracts: Building Blocks for Digital Markets. 1996. URL: http://www.fon.hum.uva.nl/rob/Courses/ InformationInSpeech/CDROM/Literature/LOTwinterschool2006/szabo.best.vwh.net/smart_contracts_2.html (дата звернення 20.11.2021 р.).
Szabo N. Smart Contracts: Building Blocks for Digital Markets. 1996. URL: http://www.alamut.com/subj/economics/nick_szabo/smartContracts.html (дата звернення 20.11.2021 р.).
Chaum D., Fiat, A., Moni N. (1988). “Untraceable electronic cash,” in Proceedings of the 8th Annual International Cryptology Conference on Advances in Cryptology, CRYPTO” 88 (London: Springer-Verlag). Р. 319–327.
Omohundro S., Gregory G., Oezer T. Smart contracts – from P2P foundation. 2015. URL: http://p2pfoundation.net/Smart_Contracts (дата звернення 20.11.2021 р.)
Shcherbak S. How should Bitcoin be regulated? Eur J Leg Stud 7(1). 2014.
Alabi F. Taking Contracting Digital: Examination of the Smart Contracts Experiment. New York University. Elsevier. 2017. Р. 8–9.
GLI – Blockchain & Cryptocurrency Regulation contributing edition by Josias N. Dewey 2020, 2nd Edition. 170 p.
Карпычев В. Ю., Карпычев М. В. Смарт-контракты: перспективы роботизации договорного права. Вестник Нижегородской академии МВД России. 2019. № 2(46). С. 104–109.
Про електронні довірчі послуги: Закон України від 05.10.2017 року № 2155-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-19#Text (дата звернення 01.12.2021 р.).