ЧАСОВА ПЕРСПЕКТИВА ЯК ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ РОЗГОРТАННЯ ПРОГНОСТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У цій статті наведений стислий теоретичний огляд феномену прогностичної компетентності та часової пер- спективи особистості. Зазначено, що взаємодія із часом є фундаментальною характеристикою людського буття, як об’єктивного, так і суб’єктивного. Часова перспектива є тим особистісним концептом, що виникає з когнітивних процесів та розділяє життєвий досвід людини на тимчасові рамки минулого, теперішнього й майбутнього, а також виражає таку систему особистісних смислів, яка дозволяє створити узгоджену координату для життя. Прогностич- на компетентність може бути означена як властивість особистості, її стійка характеристика, яка фіксує рівень розвитку антиципаційної спроможності та являє собою певний стан системи внутрішніх ресурсів людини, що забез- печують успішність в прогностичній діяльності. При цьому ця спроможність є здатністю суб’єкта діяти й прийма- ти рішення з певним часово-просторовим випередженням щодо очікуваних, майбутніх подій, відтак бачення ситуації постає як певний контроль над майбутніми подіями. Було виявлено існування значущих від’ємних зв’язків між прогностичною компетентністю, її видами та формами часової орієнтації (негативне минуле, теперішнє гедоністичне, теперішнє фаталістичне). Встановлено, що в кореля- ційно-регресійній моделі два з пояснювальних факторів від’ємно корелюють із прогностичною компетентністю (орі- єнтація на теперішнє фаталістичне та теперішнє гедоністичне), а один – додатно (орієнтація на майбутнє), при цьому найбільшою прогнозуючою силою в ієрархії змінних виступає саме часова перспектива у формі орієнтації на майбутнє, що підтверджує припущення стосовно того, що часова перспектива може виступати одним із чинників розгортання прогностичної компетентності особистості.