ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ЗАХИСТУ БЕЗПЕКИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ, ПОВ’ЯЗАНІ З ДИНАМІКОЮ ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Обмін інформацією та комунікативні процеси на всіх етапах розвитку людства виконували не лише побутові утилітарні функції, але й відігравали роль засобів впливу. Навіть коли поширення інформації реалізовувалося шляхом усних переказів, його уже намагалися контролювати. Досвід мандрівних артистів, яких в різних народів могли називати по-різному, коли їм конфіденційно платили за створення і включення у програму виступів тематичних творів мистецтва, або ж навпаки – переслідували через озвучення інформації, що суперечила політиці влади на певній території, відомий в історії та зовсім не рідкісний. З розвитком технологій інформація стала потужним засобом впливу, а в останні десятиліття, без перебільшення, – зброєю. Технологічний розвиток і технічна можливість для тотального контролю, здавалося б, повинні значно спростити управління інформаційним простором державними структурами. Але, як показує практика, навіть повністю закриті атомізовані суспільства, керовані антидемократичними тоталітарними режимами, все одно залишають можливості для передачі інформації як усередину, так і назовні. Якщо ж мова йде про демократичні держави, які забезпечують своїм громадянам право на обмін інформацією, – питання захисту інформаційного простору, інформаційної безпеки держави та громадянина стає дуже непростим завданням, виконання якого вимагає складної роботи досконалих механізмів державного управління. Завдання нападу, особливо у сфері, де мало не кожного дня з’являються нові потужні технології, традиційно значно простіше, аніж завдання захисту. Крім того, антидемократичні державні режими, терористичні та злочинні організації, які живуть за рахунок грабунків та вбивств у різних формах, зазвичай можуть дозволити собі серйозні фінансові витрати на засоби інформаційно-психологічного впливу, внаслідок чого стають більш озброєними технологічно, аніж державні структури, які їм протистоять. Мета запропонованого дослідження – пошук способів підвищення ефективності механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору через аналіз проблем, пов’язаних із динамікою технологічного розвитку. Завдання дослідження полягає в аналізі наукових праць, офіційних повідомлень та публіцистичних матеріалів, інших джерел, що надають можливість вивчити проблематику функціонування механізмів державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору, пов’язану з динамікою технологічного розвитку в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Наукова новизна дослідження і його результатів полягає у комплексному розгляді проблемних питань сучасного державного управління у сфері захисту безпеки інформаційного простору України, пов’язаних з динамікою технологічного розвитку в умовах відбиття Силами оборони України російського широкомасштабного вторгнення. Методологія. В ході роботи застосовано такі методи наукового дослідження: історичний, порівняльного аналізу, ретроспективного аналізу, аналізу та синтезу, дедукції, індукції, системно-структурний, лінгвістичний, формальнологічний. У висновках пропонується: при формуванні планів розвитку та роботи державних інституцій у стратегічній (довгостроковій) та середньо-строковій перспективі враховувати потенційні можливості технологій, які зараз зароджуються або активно розвиваються, але, вірогідно, відіграватимуть значно вагомішу роль у майбутньому; при довго- та середньостроковому плануванні розвитку державних інституцій, пов’язаних з оборонною та інформаційною сферою, спрямувати зусилля на підготовку умов та заходів, які забезпечать отримання когнітивної переваги у когнітивній війні, з максимальним дотриманням при цьому демократичних принципів державного управління; у короткостроковій перспективі будувати роботу підрозділів, які здійснюють управління інформаційним простором, інформаційний вплив та протидію інформаційному впливу не лише на підставі результатів автоматизованого чи іншого моніторингу віртуального інформаційного простору, але й шляхом, як мінімум, вибіркової оцінки когнітивного простору через живе спілкування з доступними аудиторіями, наприклад, шляхом журналістської роботи з ними; стимулювати теоретичні наукові дослідження та створення спеціального програмного забезпечення на національному рівні, яке дозволить оперативно робити висновки за інформативними індикаторами в ході оцінки віртуального інформаційного простору про зміни у когнітивному вимірі інформаційного простору, оцінювати впливи, їх небезпечність для різних аудиторій, перспективи та оптимальні сценарії нівелювання (зниження ефективності) деструктивних інформаційних впливів; при формуванні законодавчих вимог та безпосередніх посадових інструкцій для спеціалістів, що працюють з інформаційним впливом та протидією інформаційного впливу, ретельно аналізувати практичний досвід російсько-української війни. Причому, об’єктом аналізу повинні бути як успішні кейси, де дії українських спікерів, медійників та інших суб’єктів наповнення інформаційного простору дозволяли здобути когнітивну перевагу за певною тематикою, так і провальні, в ході яких перевагу отримував ворог. Також необхідно враховувати не лише власні напрацювання, які, безумовно, мають бути пріоритетними з огляду на доступність інформації і наявність спеціалістів, які були безпосередньо залучені до відповідних процесів, але й зовнішню оцінку представників країн-партнерів, які ретельно аналізують події російсько-української війни та у відносно спокійній обстановці роблять кваліфіковані тверезі висновки; вжити заходів щодо стимулювання критичного мислення та розвитку цифрової грамотності з максимальною, наскільки це дозволяють ресурси і можливості, диференціацією за різними цільовими аудиторіями, враховуючи особливості вразливості цих цільових аудиторій. Для початку пропонується взяти за основу класифікацію цільових аудиторій, стійкість яких необхідно підвищити таким чином, за віком, але в процесі розвитку програм цифрової грамотності цим критерієм не обмежуватися.