ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАКРІПЛЕННЯ ТЕРМІНА «ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНА ОСОБА»: ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД ІНШИХ ПОНЯТЬ

Анотація

Стаття присвячена з’ясуванню проблемного термінологічного аспекту при вживанні та застосуванні понять «внутрішньо переміщена особа», «мігрант», «біженець», «переселенець» та інших з метою відмежувати їх, запропонувати зміни у законодавство для одностайного тлумачення та застосування. З використанням довідкового матеріалу прослідковано етимологію вказаних термінів, досліджено їх сутність та особливості вживання в історичному та міжнародному розумінні. Наведені дефініції із національного та міжнародного законодавства, зроблений аналіз їх переваг та недоліків. Констатовано, що в межах однієї частини статті, а саме ч. 1 ст. 15 Закону України ««Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р., використовуються два терміна, «внутрішньо переміщена особа» та «переселенець», що свідчить про використання їх як синонімів. Також на підставі дефініцій понять сформульовані їх спільні та відмінні риси. До основних ознак, що відмежовують поняття «внутрішньо переміщена особа» від інших відносяться: особливі причини міграції (внутрішні конфлікти економічного, політичного, соціального, особового характеру; природні чи техногенні катастрофи в країні, а не взагалі у світі); вживається тільки по відношенню тих, хто перемістився всередині кордонів своєї країни, а не виїжджає за кордон; підпадають тільки під захист своєї держави на відміну від міжнародного захисту для переселенців. Проаналізовано ще один термін – вимушені переселенці, що використовується як збірний, включаючи переселенців за межі країни (мігрантів) і внутрішньо переміщених осіб, що вважається логічним. Це дозволило зробити висновок про недоречність використовувати у названому законі термін «переселенець» і необхідність внести зміни у цей закон та інші нормативно-правові акти, де необґрунтовано використовуються терміни, що не відповідають сутності відносин.