НАПРЯМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Анотація

Дана стаття висвітлюєнадзвичайно актуальну для України на тлі відбиття військової агресії з боку Російської Федерації й в умовах європейської інтеграції проблемустосовнонеобхідності удосконалення державного управлінняу сфері цивільного захисту, захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру, що є невідємною складовою сектору безпеки і оборони нашої держави. У ній зазначаютьсяосновні етапи та законодавчі акти щодо приєднання України до Механізму цивільного захисту Європейського Союзу. Актуалізується нагальна потреба у підвищенні рівня спроможностей системи цивільного захисту України щодо реагування на надзвичайні ситауції техногенного і воєнного характеру та ліквідації їх наслідків під час ведення бойових дій. Акцентується увага на пріоритетному на цьому етапі завданні щодо адаптації правової бази України у сфері цивільного захисту до вимог і стандартів Європейського Союзу. Висвітлюються основні завданнядля забезпечення високого рівня готовності суспільства і держави до реагування на широкий спектр загроз, що передбачені Стратегією національної безпеки України «Безпека людини – безпека країни». Зазначаються пріоритетні напрями державної політики у сфері цивільного захисту в контексті повноправного членства у Механізмі цивільного захисту Європейського Союзу, зокрема першочергові заходи та практичні кроки для забезпечення повноцінного функціонування в цій європейській безпековій структурі, визначення сил і засобів, необхіднихдля спільного ефективного реагування на виклики та загрози на території інших держав-членів.Окрему увагу приділено питанню адаптації законодавства України до права ЄС, а також процесу перевірки українського законодавства на відповідність до європейського. Сформульовано висноки та пропозиції щодо підвищення рівня цивільного захисту територіальних громад на регіональному та місцевому рівнях в умовах децентралізації влади в Україні та адміністративно-теориоріальної реформи за рахунок розширення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також посилення їх взаємодії з центральними органами управління.