ЕМОЦІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК СКЛАДНИК ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я У ПРАЦІВНИКІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ФАХУ

Анотація

Статтю присвячено актуальній проблемі сучасної психологічної науки – емоційній компетентності. Представлено узагальнені результати теоретичного вивчення емоційної компетентності, які ґрунтуються на дослідженнях вітчиз- няних і зарубіжних учених. Проаналізовано підходи до визначення емоційної компетентності. Розглянуто визначення та структуру емоційної компетентності особистості, її складові частини, а саме уміння усвідомлювати й оцінювати себе; управляти собою; мотивувати себе; розуміти людей, їх емоції, почуття, приймати оточуючих у їх індивідуальнос- ті; будувати взаємовідносини з людьми. Обґрунтовано соціальну значущість цього феномену. Проаналізовано чинники, які впливають на розвиток емоційної компетентності: генетичні, соціальні. Визначено співвідношення понять «емо- ційний інтелект», «емоційна компетентність». Розглянуто визначення психічного здоров’я як стану психосоматичного і психологічного благополуччя, який ґрунтується на відчутті сили й цінності власного «Я» людини, її здатності дося- гати узгодженості із самою собою та іншими на основі доцільної, з огляду на умови навколишньої дійсності, регуляції поведінки й діяльності, характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів і забезпечує адекватну умовам навколишньої дійсності регуляцію поведінки. Визначено рівні психічного здоров’я: екзистенціальний, інтерперсональний, психосексуальний, когнітивний, поведінковий, психофізіологічний. Проаналізовані наслідки зневажливого ставлення осо- бистісті до емоційної сфери: зростання кількості розладів афективного спектру, депресивних, тривожних, психосома- тичних, харчової поведінки, збільшення кількості важких душевних станів, тривожно-депресивних розладів. Розглянуто результати теоретичного аналізу проблеми дослідження емоційної компетентності як показника психічного здоров’я працівників соціономічного фаху. Встановлено, що високий рівень емоційної компетентності є передумовою психічного здоров’я й успіху у професійній діяльності спеціалістів соціаномічного фаху. З метою подальших наукових доробок із визначеної проблематики обґрунтовано необхідність проведення емпіричного дослідження.