СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ’Я СУСПІЛЬСТВА У РАКУРСІ ЕМЕРДЖЕНТНОСТІ І САМООРГАНІЗАЦІЇ

Анотація

У статті розглянутий системний підхід щодо публічного управління у сфері забезпечення ментального здоров’я суспільства. Його методологічна специфіка полягає в тому, що об’єкт дослідження розглядається як цілісна множина елементів в сукупності відношень і зв’язків між ними. При цьому береться до уваги такий факт, що при об’єднанні частин у ціле виникають нові якості системи, яких не було до цього об’єднання. Наведено визначення поняття «ментальне здоров’я суспільства» – збереження менталітету як інтегральної етнопсихологічної ознаки, тобто системи уявлень та цінностей, які стимулюють і регулюють поведінку в соціокультурних реаліях буття, специфічним відображенням дійсності, що зумовлена процесом життєдіяльності суспільства в певних географічних, історичних та культурних умовах. Встановлено, що ментальне здоров’я представляє собою конструкт із психічної, соціально-психологічної, духовної складових. Розглянуто одну із головних характеристик системи – стійкість, у підтримці якої грають важливу роль такі системні властивості як емерджентність і самоорганізація. Наголошено, що емерджентність можна розглядати як певний ресурс системи, що виникає в результаті самоорганізації. Досліджено принципи побудови моделі динамічної системи збереження ментального здоров’я суспільства, стійкої до зовнішніх викликів та внутрішніх збурень, де головними компонентами є об’єкт контролю, суб’єкти контролю, ризики і стратегія управління. Зроблено висновки, що системний підхід, з акцентом на таких якостях як емерджентність і самоорганізація, дозволяє розширити теоретико-практичну базу публічного управління у сфері забезпечення ментального здоров’я. Запропонована модель дає змогу на основі оцінки зовнішніх викликів і внутрішніх ризиків виокремити відповідні стратегії управління та визначити відповідні суб’єкти публічного управління для кожної складової ментального здоров’я.