МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СЕРЖАНТІВ ЯК ВІЙСЬКОВИХ КЕРІВНИКІВ

Анотація

В статті визначено, що управлінська культура військових керівників як їх соціально-психологічне та організаційно-поведінкове утворення військово-професійного спрямування дає змогу обґрунтовувати її розвиток у контексті формування професійної суб’єктності, а також спрямованості на забезпечення ефективності прийняття і контролю за виконанням сержантами управлінських рішень. На рівні теоретичного дослідження управлінську культуру сержантів обґрунтовано через призму їхніх суб’єктних характеристик, способів і засобів виконання службових обов’язків. У такому контексті ідея надситуативної активності сержантів як суб’єктів управлінської діяльності дає змогу визначити, як суб’єктні якості впливають на їх активність поза конкретними нетиповими службовими ситуаціями. Наголошується, що управлінська культура сержантів проаналізована відповідно до контексту військово-професійної діяльності військового підрозділу, управлінської ситуації, з урахуванням яких слід приймати управлінські рішення у швидкозмінних обставинах відповідно до положень синергетичного, системного та домінантно-позиційного підходів. Синергетичний підхід дав змогу визначити зміст творчого саморозвитку сержантів як суб’єктів військового управління та їх вплив на управлінську культуру та власне управлінську діяльність. Системний підхід передбачає, що управлінську культуру сержантів потрібно досліджувати з урахуванням взаємопов’язаності елементів управлінської діяльності в системі військового управління, особливо в екстремальних умовах військово-професійної діяльності. Стратегія формування управлінської культури на засадах домінантно-позиційного підходу забезпечує формування та розвиток у сержантів культури управління в певних статусно-рольових позиціях та стимулює процес становлення як суб’єктів управлінської діяльності та лідерів у військовому підрозділі. Ці підходи дали змогу тлумачити управлінську культуру сержантів як системне та водночас складне контекстне психологічне явище, досліджувати її з різних ракурсів і з’ясувати основні чинники, що визначають її особливості.