РОЗВИТОК КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЯК ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ АНТИКРИЗОВОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ДИНАМІЧНОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Анотація

В статті розглянуто компетентнісний підхід як один із факторів забезпечення вищого якісного рівня функціонування суб’єкту економіки на основі поєднання професійних знань та умінь, особистісних характеристик та мотиваційних установок, інноваційного образу мислення з практикоорієнтованими діями, спрямованими на підвищення ефективності державної антикризової політики в умовах динамічного зовнішнього середовища. Обґрунтовано модель формування антикризових компетенцій у процесі розробки та реалізації антикризової політики на основі розгляду поведінкових змінних, що впливають на компетентність керівника підприємницьких структур чи фахівця з антикризового управління: влада, рішення, інформація, час, що дало змогу сформулювати професійну, функціональну, інформаційну та комунікаційну компетентність фахівця з антикризового управління. Доведено, що у процесі діагностики зовнішніх та внутрішніх ресурсів економічних суб’єктів найбільш значущими компетенціями є: робота з інформацією, організаційна взаємодія, системність мислення. При виявленні симптомів кризи важливими антикризовими компетенціями є робота з інформацією, стресостійкість, а також відповідальність та своєчасність ухвалення рішення про необхідність проведення змін. Зазначено, що при формулюванні стратегічних альтернатив та вибору найбільш оптимальної стратегії найбільш важливими компетенціями є, наступні: адекватне прийняття рішень, відповідальність та своєчасність змін, креативність та новаторство, а при реалізації програми антикризових заходів на перший план виходять такі антикризові компетенції, як адекватне прийняття рішень, організаційна взаємодія, переконлива комунікація.