СХИЛЬНІСТЬ ДО ЕМПАТІЇ ОСІБ ІЗ РІЗНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ЇХ РЕЛІГІЙНОСТІ

Анотація

У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей емпатії у релігійно віруючих осіб. З’ясовувалась схильність досліджуваних до емпатії (та її особливості) в контексті тих релігійних проявів й особливостей релігійності, що притаманні досліджуваним. До проведення емпіричного дослідження було залучено 117 осіб віку середньої дорослості: 52 чоловіків та 65 жінок. Усі досліджувані задекларували власну приналежність до християнської релігії. Інструментарієм послужили 6 діагностичних тестових методик, з яких 3 – орієнтовані на дослідження емпатії та окремих її аспектів, 3 – спрямовані на вивчення специфіки релігійності людини. Отримані емпіричні дані проаналізовано з використанням методів математико-статистичного аналізу даних, серед яких: кореляційний, кластерний та порівняльний види аналізу. У статті описано найбільш важливі статистично достовірні результати, на основі яких і зроблено висновки. Виявлено, що чим більше людина прагне відповідати вимогам релігії, формально виконувати усі її вимоги й правила, прагне бути активним учасником релігійної громади, тим більше вона буде готовою практично допомагати іншим при потребі. З’ясовано, що орієнтованість релігійно віруючої людина на максимальне дотримання моралі (що пропонується релігією і передбачає чітке дотримування вимог, правил, норм, прописаних у релігії, яку людина сповідує), взаємозв’язано із здатністю спрямовувати власну увагу на іншу людину, можливістю зрозуміти проблему та стан іншого. Доведено, що у людей із різними психологічними особливостями їх релігійності схильність до емпатії відрізняється. У осіб, які виявили вищий рівень внутрішньої релігійності, переважає здатність радіти позитивним аспектам життя та стану інших людей. Водночас, особи, в яких домінуючою є зовнішня релігійність, частіше схильні надавати допомогу іншим при потребі, проте здатність емпатувати позитивним переживанням інших людей у них не проявляється. Результати проведеного дослідження доводять, що дійсно пов’язані між собою здатність до емпатії (та окремі її аспекти) із особливостями релігійності у релігійно віруючих осіб (християн), які взяли участь у дослідженні.