РЕСУРНИЙ ПІДХІД В СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

Анотація

У статті здійснено аналіз психологічних ресурсів як певної системи здатностей людини, котра сприяє успішному вирішенню протиріч між особистістю та життєвим середовищем, дозволяє подолати несприятливі життєві обставини, визначає вектор спрямованості самореалізації особистості. Виділено два напрями в дослідженні ресурсів: транзактний, який акцентує увагу на сукупності ресурсів людини та розширення їх арсеналу та інтегрований - зорієнтований на управління ресурсами, ефективне їх використання. Вказано на перспективність системного підходу, котрий розглядає ресурси як складну динамічну систему, котра ієрархічно організована та має визначену структуру. Проаналізовано погляди на сутнісний зміст особистісних ресурсів. Виділено психодуховні ресурси людини як складне інтегративне індивідуально-психологічне утворення, що проявляється у фаховій компетентності, високому рівні розвитку духовно-моральних властивостей, відображає ставлення особистості до основних екзистенційних даностей: свободи, смислів, самотрансценденції, прийняття, віри та переживається в інтраперсональному плані як відновлення контакту зі своєю суб'єктністю, відчуттям цілісності, внутрішньої сили, емоційної стабільності, самотворення. Аналіз процесу актуалізації психодуховних ресурсів особистості на етапі професіоналізації дозволив виділити їх складові: мотиваційно-ціннісну, когнітивно-смислову, рефлексивно-діяльнісну та духовно-екзистенційну та проаналізувати особливості їх функціонування в процесі професійної підготовки майбутніх психологів, студентів ЗУНУ. Ключовими аспектами емпіричного вивчення стали: внутрішня мотивація студента, котра забезпечує ресурсність його стану; структура та особистісна значущість основних груп життєвих смислів у студентів 1 та 4 року навчання; розвиток рефлексивних знань та умінь студентів; їх екзистенційні ресурси як внутрішні світоглядні опори, які в період складних життєвих явищ дозволяють людині зберігати внутрішню стійкість, знаходити нові моделі життєдіяльності.