АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ЗЕРНА В УКРАЇНІ ТА ЗАХОДИ ЩОДО ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

Анотація

Стаття присвячена аналізу стану адміністративно-правового регулювання ринку зерна у сучасних умовах та формулюванню окремих пропозицій щодо його удосконалення. Зазначається, що подальший розвиток вітчизняного ринку зерна визначає стан усього економічного потенціалу, рівень продовольчої безпеки держави та соціально-економічну обстановку у суспільстві. У статті вказуються окремі особливості його адміністративно-правового регулювання. Визначаються умови за яких форми та методи адміністративно-правового регулювання ринку зерна будуть більш ефективними. Викладено авторське бачення стосовно адміністративно-правового регулювання ринку зерна в Україні. Також авторами виділяються основні галузі у сфері агропромислового комплексу. Виокремлено основні цілі на які слід орієнтуватися при виробленні механізмів адміністративно-правового регулювання ринку зерна, зокрема: забезпечення продовольчої безпеки та підвищення ефективності його державного регулювання. Авторами виділено п’ять основних функцій державного регулювання ринку зерна, а також визначено основні напрямки політики держави на цьому ринку. Приведено передовий досвід законодавчого регулювання ринку зерна окремих країн-членів Європейського Союзу, зокрема: Угорщини, Хорватії та Франції. Систематизовано окремі недоліки в системі адміністративно-правового регулювання ринку зерна, що стосуються: податкового регулювання; технічного регулювання; митно-тарифного регулювання; антимонопольного регулювання; цінового регулювання; аграрного протекціонізму. У статті підкреслюється, що впроваджуючи нові регулюючі механізми на ринку зерна, держава має дотримуватись двох основних цілей, а саме: ліквідації існуючих недоліків на ринку та визначеної соціальної мети. Автори приводять приклад США щодо функціонування спеціальної інформаційної системи для аграріїв, яка інформує останніх про необхідні заходи на поточний день, ймовірності опадів тощо. Вказується, що в Україні має бути запроваджений режим стимулювання виробництва зернових культур, який встановить спрощені та прискорені адміністративні процедури, дозволить заощадити фінансові ресурси, створить додаткові конкурентні переваги тощо. Наприкінці статті автори наголошують, що держава має контролювати процеси виробництва, розподілу та обміну зернових культур, так як це буде сприяти забезпеченню продовольчої безпеки держави, а також дотриманню інтересів суспільства загалом.