РЕГІОНАЛІЗАЦІЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН У КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ: ПУБЛІЧНОУПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми – раціоналізації державно-управлінської діяльності у сфері зовнішньоекономічної діяльності у контексті економічної безпеки держави, викладеної у формі дослідження впливу зовнішніх чинників, зокрема, європейських інтеграційних процесів та інкорпорації міжнародних стандартів в систему економічної політики національної держави. Актуалізовано проблематику дослідження ефективності управлінської діяльності в системі зовнішньоекономічних зв’язків на центральному й регіональному рівнях в Україні, що обумовлена насьогодні важливістю системного аналізу передумов інтеграції до європейських економічних та політичних структур, визначенням багаторівневих складових у системі національної зовнішньоекономічної політики України, необхідністю розробки цільових загальнодержавних, регіональних й галузевих програм економічного розвитку. Встановлено, що зовнішньоекономічного співробітництва не знайшов достатнього місця у працях провідних вітчизняних вчених. Дослідження науковців зосереджені навколо таких напрямів проблемного аналізу як розробка нормативно-правових документів щодо діяльності центральних органів влади у системі зовнішньоекономічної діяльності, концепцій регіонального розвитку (з включенням до структур таких програм положень про зовнішньоекономічну діяльність регіонів), та досліджень в сфері зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємництва. Наголошено на необхідності систематизації дослідження ефективності управління такою діяльністю на різних рівнях у напрямі визначення механізмів її оптимізації в сучасних умовах. Доведено, що на сьогоднішній день базовою проблемою формування та реалізації оптимальної управлінської діяльності у зовнішньоекономічній площині виступають відсутність координації діяльності владних структур центрального рівня управління, зниження ефективності взаємодії центральних, регіональних, галузевих структур управління в сфері зовнішньоекономічної діяльності, нерозробленість напрямів адаптації зарубіжного досвіду та адаптації законодавчої бази України до правових норм інших країн, зокрема, законодавства ЄС та країн-членів ЄС. Вказано, що ефективність зовнішньоекономічної політики країни завжди має базуватися на системі стратегічних пріоритетів як міждержавного, так і трансрегіонального економічного співробітництва.