ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМІВ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті розглянуто особливості напрямів національно-патріотичного виховання в аспекті їх правового забезпечення. З’ясовано зміст громадсько-патріотичного виховання як складової частини національно-патріотичного виховання. Встановлено, що його сутність уявляє собою формування у особистості активної життєвої позиції, вміння брати участь у системі публічного управління, контролювати органи публічної влади, здійснювати за ними демократичний цивільний контроль, надавати допомогу органам публічного адміністрування, воєнним формуванням та іншим суб’єктам. З’ясовано, що військово-патріотичне виховання охоплює формування комплексу цінностей, мотиваційних якостей та моральних установок, які необхідні громадянину для реалізації положень статті 17 Конституції України. Обґрунтовано, що духовно-моральне патріотичне виховання є найбільш складним для розуміння та опису видом виховання, оскільки його зміст залежить від великої кількості суб’єктивних факторів. Це пов’язано з тим, що моральні норми звичайно носять неписаний характер і мають значні відмінності у різних соціальних груп. Досліджено екологічне виховання як елемент національно-патріотичного виховання. Встановлено, що значущість формування екологічного світогляду громадянина України обумовлена тим, що майбутнє нашої держави залежить від застосування адекватних засобів і заходів захисту та охорони оточуючого середовища. Правове забезпечення основних напрямів національно-патріотичного виховання в Україні визначено як консолідацію правових актів, якими визначено завдання та зміст громадсько-патріотичного, військово-патріотичного, духовно-морального та екологічного виховання, а також практику правозастосовної діяльності у сфері організації виховання та оцінки ефективності виховних впливів. Обґрунтовано, що особливості правового забезпечення національно-патріотичного виховання включають: а) еклектичний характер, що пояснюється поєднанням в ньому норм конституційного, адміністративного, військового, трудового, екологічного та інших галузей права, що належать як до публічних, так і до приватних; б) переважанням рекомендаційного характеру правового регулювання в досліджуваній сфері, великою кількістю дискреційних правових норм; в) недостатньою сформованістю системи санкцій за порушення правових приписів суб’єктами та об’єктами виховних впливів.