САМОЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ІМПЛІЦИТНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТ ЯК КОГНІТИВНІ ПРЕДИКТОРИ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ

Анотація

У статті проаналізовано поняття самоефективності, імпліцитних теорій інтелекту й особистості як важливі факто- ри розкриття інноваційного потенціалу особистості. Узагальнено, систематизовано та розширено теоретичні відомості про самоефективність, імпліцитні теорії, інноваційний потенціал особистості й особливості взаємозв’язку цих феноме- нів. Викладено результати емпіричного дослідження характеру взаємозв’язків особливостей імпліцитних уявлень людини про інтелект та особистість, самоефективності, мотивації досягнення, рис особистості з показниками її інноваційного потенціалу. Дослідження проведено із залученням емпіричної вибірки студентів, загальною кількістю 67 осіб, для опера- ціоналізації теоретичних конструктів та емпіричної перевірки гіпотез застосовано шість психодіагностичних методик. Як математико-статистичні методи обробки результатів дослідження застосовано кореляційний (коефіцієнт кореляції r-Пірсона), кластерний (метод k-середніх) і регресійний (F-критерій Фішера) аналізи. Для прогнозування рівня інноваційного потенціалу особистості на основі імпліцитних уявлень індивіда про інтелект побудовано кореляційно-регресійну модель. Установлено, що такі особистісні конструкти, як самоефективність та імпліцитні теорії стосовно інтелекту й особистості, можуть виступати як важливі когнітивні предиктори реалізації інноваційного потенціалу людини. Високий рівень самоефективності особистості та схильність до інкрементальних уявлень про інтелект та особис- тість позитивно корелюють із показниками інноваційного потенціалу особистості.