ВІДНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ПРЕЗИДЕНТА ТА ЙОГО МІСЦЕ У СТРУКТУРІ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ У ТРЕТІЙ ПОЛЬСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

Анотація

Питання відновлення інституту президента поставало в різні періоди історії Польської Народної Республіки. Воно з’являлося під час політичних криз і виникало внаслідок суперечок навколо інституту Державної ради. З 1989 року пре- зидент знову стає головним елементом політичної системи держави. Це життєво важливий політичний інститут, що впливає на фактичну політичну та системну форму держави. Відновлення інституту президента на основі поправки до Конституції у квітні 1989 року було пов’язане з політичними реформами, узгодженими політиками під час круглого столу, які протягом трьох років привели до появи демократичної політичної системи в Польщі. Президент повинен був заміни- ти Державну раду, тому деякою мірою він символізував політичні зміни того часу. Президентство було запроваджено як інститут, що гарантує та регулює еволюційні перетворення від комуністичної диктатури до парламентської демократії. Кабінет президента повинен був замінити керівну роль Польської об’єднаної робітничої партії в державі та сприймався як свого роду «гальмівник» для надмірно радикальних дій парламенту, у якому знайшла своє місце опозиція. Мала Консти- туція 1992 року поставила кабінет президента в більш чіткі конституційні рамки. Однак не існувало цілісної концепції президентства, окремі нормативні акти виходили з різних моделей управління. Навіть більше, неточність і невизначеність багатьох формулювань створили можливість різних інтерпретацій та способів застосування. Проблема глави держави була однією з найважливіших проблем, з якою довелося мати справу авторам новітньої Конституції Республіки Польща 1997 року. Остаточно ухвалена концепція президентського кабінету стала результатом тривалого аналізу конституцій- них проєктів, що часто інтерпретували інститут президента абсолютно по-різному. Тому президент, який гарантує суве- ренітет та безпеку держави, є органом, який співпрацює у цій справі з парламентом та урядом. З іншого боку, президент є резервною силою на випадок, якщо парламент і уряд не зможуть реалізувати політику, яка забезпечує національну безпеку.