ПОЗАШКІЛЬНА ОСВІТА ЯК ЕЛЕМЕНТ ОСВІТНЬО-ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРА: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті запропоновано та охарактеризовано модель освітньо-виробничого кластера з інтегрованим елементом позашкільної освіти у контексті публічного управління. Визначено актуальні виклики системи позашкільної освіти в України та причини, що зумовили їх виникнення. Акцентовано увагу на тому, що органам державного управління та місцевого самоврядування необхідно шукати нові шляхи у здійснені публічного управління позашкільної освітою, забезпечивши її стійкий розвиток в умовах обмежених ресурсів та подальших (потенційних) викликів/наслідків шляхом використання можливостей міжінституційної взаємодії публічного та приватного сектору на основі державно-приватного партнерства, що досягається у застосуванні кластерної моделі діяльності відповідних суб’єктів – формуванні освітньо-виробничих кластерів. Здійснено аналіз основних положень праць М. Портера, Р. Мартіна, П. Санлі та українських науковців, які досліджували проблематику функціонування кластерів: Є. Бородіна, І. Чикаренко, Л. Зеленської, Г. П’ятницької, О. Решетняк, Ю. Заїки. Визначено, що поняття кластера є багатоманітним; не є уніфікованим, а зміст залежить від контексту та сфери застосування; може використовуватись в освітній сфері. З огляду на це запропоновано визначення освітнього кластера – кооперація різних релевантних суб’єктів публічного управління та освітньої діяльності, що використовують можливості та ресурси один одного для задоволення освітніх потреб здобувачів освіти та реалізації спільних проєктів. Виявлено різні типи кластерів залежно від “ядра”. Наголошено на важливості інтеграції закладів позашкільної освіти з іншими суб’єктами освітньої та підприємницької діяльності шляхом формування освітньо-виробничих кластерів. Визначено роль органів публічної влади у формуванні освітніх та освітньо-виробничих кластерів, інтеграції зовнішніх суб’єктів. З огляну на це запропоновано визначення освітньо-виробничого кластера – кооперація органів публічної влади (державного управління/місцевого самоврядування) та релевантних суб’єктів освітньої діяльності із суб’єктами підприємницької діяльності, що використовують можливості (наявні та потенційні) та ресурси один одного для задоволення освітніх потреб здобувачів освіти (як споживачів послуг) та реалізації спільних взаємовигідних проєктів на основі державно-приватного партнерства. Виявлено, що основними перевагами кластеризації позашкільної освіти є покращення якості надання освітніх послуг за рахунок всебічного охоплення здобувачами освіти як формальною, так і неформальною освітою; об’єднання ресурсів суб’єктів освітньої діяльності, зокрема кадрових для здійснення освітньої діяльності; можливість використання матеріально-технічної бази всіх суб’єктів кластера.