ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ЯК СЛАДОВА ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я

Анотація

У статті розглянуто підходи до феномену життєстійкості у контексті відновлення психічного здоров’я. На думку автора, формування життєстійкості психолого-педагогічними засобами може знизити ступінь психічного травмування та/або пришвидшити відновлення, що базується на припущенні С. Кобаса і С. Мадді про те, що через поглиблення аттитюдов включеності, контролю і виклику (прийняття виклику життя), позначених як «життєстійкість» («hardiness»), людина може одночасно розвиватися, збагачувати свій потенціал і впоратися зі стресами, що зустрічаються на її життєвому шляху. Показано, що життєстійкість є показником психічного здоров’я людини. Життєстійкість підкреслює аттітюди, які мотивують людину перетворювати стресогенні життєві події. Ставлення людини до змін, як і її можливості скористатися наявними внутрішніми ресурсами, які допомагають ефективно управляти ними, визначають, наскільки особистість здатна впоратися з труднощами і змінами, з якими вона стикається кожен день, і з тими, які носять навколоекстремальний та екстремальний характер. Обгрунтовано, що життєстійкість – це особливий патерн установок і навичок, що дозволяють перетворити зміни в можливості. Підкреслено позитивну роль у формуванні життєстійкості саморегуляції і вміння мобілізуватися при труднощах і невдачах. Аналіз результатів наукових досліджень та емпіричних даних дозволив констатувати, що життєстійкість особистості – це інтегральна характеристика особистості, що дозволяє чинити опір негативним впливам середовища, ефективно долати життєві труднощі, трансформуючи їх в ситуації розвитку. Життєстійкість не тільки детермінує характер особистісної реакції на зовнішні стресові і фруструючі обставини, але і дозволяють ці обставини звернути в можливості самоудосконалення.