ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОСТАВЛЕННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2022.1.13

Ключові слова:

особистісна здійсненність, поліцейські, практика поліціювання, професійне самоздійснення, самоставлення

Анотація

Представлено дослідження феномену «самоставлення» у практиці поліціювання, розкрито сутнісний зміст означеного феномену та доведено необхідність його якісного вивчення на професійній групі поліцейських. Теоретичні розвідки показали, що самоставлення має вагоме значення для ґрунтовного аналізу діяльності поліцейських у ракурсі їх професійних дій, вчинків, емоцій, думок, почуттів, котрі дозволяють їм продукувати раціональні рішення та вдосконалюватися як фахівцю. Мета статті полягала у визначенні особливостей самоставлення поліціантів з різними рівнями особистісної здійсненності (ОЗ) та професійного самоздійснення (ПС). В емпіричному дослідженні для формування груп було застосовано кластерний аналіз за методом k – середніх із використанням даних, отриманих за допомогою опитувальника особистісної здійсненності (ОЗ) О. Штепи та опитувальника професійного самоздійснення (ПС) О. Кокуна. Дані, отримані у дослідженні ОЗ, дозволили розподілити загальну вибірку поліцейських з 97 осіб, на три групи: перша група (низький рівень ОЗ) склала 25 осіб, друга група (високий рівень ОЗ) – 29 респондентів, третя група (середній рівень ОЗ) – 43 досліджуваних. За результатами вивчення ПС загальна вибірка із 72 працівників поліції також була розподілена на три групи: до першої групи (низький рівень ПС) увійшло 24 особи, до другої (високий рівень ПС) – 28 респондентів, до третьої (середній рівень ПС) – 20 досліджуваних. До подальшого дослідження були залучені поліцейські з низьким та з високим рівнем ОЗ та ПС. Для досягнення поставленої мети нами була використана «Методика дослідження самоставлення» С. Пантилєєва. Було встановлено, що працівникам поліції з високим рівнем ОЗ притаманними є більш істотні відкритість, чесність щодо себе та інших, їм важливо мати змогу прислухатися до своїх думок, почуттів, що надає впевненості при виконанні службових завдань. Ці досліджувані чітко усвідомлюють силу та цінність свого «Я», цілі та перспективи свого розвитку як особистості та професіонала. Високий рівень ОЗ в поліцейських знаходить свій вираз у позитивному ставленні до себе, компетентності, спроможності долати виклики професії, не піддаючись емоціям, зовнішньому тиску та стресовим впливам. Поліцейським з низьким рівнем ОЗ властиві сумніви стосовно власного авторитету, відчуття нездатності змінити ситуацію. Стосовно професійного самоздійснення, будо виявлено, що його високий рівень у поліцейських відбивається у розвинутих навичках самокерівницва, орієнтації на встановлення доброзичливих стосунків з громадськістю, розумінні сенсу своєї діяльності та усвідомленні свого місця в професії, прийнятті своїх дій та відповідальності за них, а також у стійкості до стреcів, негативних впливів емоційного змісту, цілеспрямованій, скоординованій діяльності у проблемних ситуаціях, про що свідчить змістовна інтерпретація факторів самоставлення. Для низького рівня ПС характерною є тенденція до виникнення дезадаптивних механізмів, зокрема, самозвинувачення, внутрішньої нестійкості, схильність до дисбалансу емоційних станів тощо.

Посилання

Шевченко Л. О., Шломін О. Ю. Специфіка професійного самоставлення працівників підрозділів превентивної діяльності Національної поліції. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Психологічні науки. 2019. № 1. С. 321–326.

Четверик-Бурчак А. Г., Шаповал Т. Ю. Особливості прояву рефлексії у працівників поліції залежно від статі. Вісник Національного авіаційного університету. Серія : Педагогіка, Психологія. 2020. № 16. С. 210–217.

Власенко С. Б. Зовнішній вигляд працівника правоохоронних органів як складова професійної Я-концепції. Юридична психологія. 2021. № 28(1). С. 41–47.

Бойко-Бузиль, Ю. Ю. Характеристика показників блоку особистісного становлення керівників системи МВС України. Право і безпека. 2021. № 3(82). С. 49–57.

Hughes J. M., Ulmer C. S., Gierisch J. M., Hastings S. N., Howard M. O. Insomnia in United States military veterans: An integrated theoretical model. Clinical psychology review. 2018. № 59. Р. 118–125.

Papazoglou K., Tuttle B.M. Fighting police trauma: practical approaches to addressing psychological needs of officers. Sage open. 2018. № 8(3). Р. 1–11.

Blumberg D. M., Schlosser M. D., Papazoglou K., Creighton S., Kaye C. C. New directions in police academy training: A call to action. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2017. № 16(24). Р. 1–14.

Smith D. J. New Challenges to Police Legitimacy. In Smith D., Henry A, (eds), Transformations of Policing. Aldershot : Ashgate, 2017. P. 273–305.

Ricciardelli R., Carleton R. N., Mooney T., Cramm H. “Playing the system”: Structural factors potentiating mental health stigma, challenging awareness, and creating barriers to care for Canadian public safety personnel. Health: An Interdisciplinary Journal for the Social Study of Health, Illness and Medicine. 2020. № 3(24). Р. 259–278.

Turner T. Jenkins M. Together in Work, but Alone at Heart’: Insider Perspectives on the Mental Health of British Police Officers. Policing: A Journal of Policy and Practice. 2019. № 13. Р. 147–156.

Штепа О. В. Опитувальник особистісної здійсненності: теоретичні підстави для розробки та результати апробації. Психологічний часопис. 2018. № 5(15). С. 196–223.

Кокун О. М. Опитувальник професійного самоздійснення. Практична психологія та соціальна робота. 2014. № 7. С. 35–39.

Пантилеев С. Р. Методика исследования самоотношения. Москва : «СМЫСЛ», 1993. 32 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-05-10