СТИМУЛЮВАННЯ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ: ПРАКТИКА РЕАЛІЗАЦІЇ У ЗВО
DOI:
https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.6Ключові слова:
волонтерство, просоціальна активність, ініціатива, молодь, soft skills (гнучкі навички)Анотація
У статті здійснено теоретичний аналіз феномена волонтерства, важливою ознакою якого є соціальна ініціатива, що розглядається як можливість прояву добровільної просоціальної діяльності людей, спрямованої на конструювання нової соціальної реальності в процесі соціально-культурної діяльності. Автор зауважує, що волонтерська діяльність сприяє розвитку активної соціальної позиції особистості та стає реальною силою з надання комплексної допомоги та підтримки особам, що її потребують, насамперед у зміні базових цінностей та орієнтирів, що допомагають становленню та саморозвитку особистості у конструктивному векторі свого розвитку, що, власне, стає надважливим завданням для студентської молоді. Адже досить тривожним є факт дефіцитарності дозвілля сучасної молоді, що заповнене здебільшого вживанням алкоголю та психоактивних речовин, комп’ютерними іграми, що призводить до формування залежної поведінки, агресивності тощо. Включеність молоді у волонтерську діяльність актуалізує такі компоненти структури особистості: 1) на когнітивному рівні – дослідження та інтерпретація значення та смислу волонтерства, можливості та межі прояву особистісної ініціативи, отримання нових знань, розвиток творчого потенціалу та впевненості у собі; 2) на афективному рівні – почуття причетності до реалізації певної місії, почуття задоволеності від власної важливості та користі від реалізації громадянської діяльності; 3) на конативному рівні – самореалізація через демонстрацію відповідальної, самостійної, ініціативної, соціально-позитивної поведінки. Автором реалізовано та проаналізовано результати двох етапів експериментального дослідження: 1) вивчення асоціативного поля слова «волонтер» через виділення тематичних груп-реакцій: суб’єкти та об’єкти впливу волонтерів, форма реалізації волонтерства, волонтерство як дія/діяльність, результат волонтерської діяльності, особисті якості волонтера, користь для себе/ благо, маркери волонтерства; 2) вивчення зацікавленості у видах діяльності волонтерів.
Посилання
Абакумова И.В. Диалог культур как смыслотехнология формирования установок толерантного сознания и поведения студентов вуза. Российский психологический журнал. 2013. Т. 10. № 1. С. 46–59.
Волонтер и общество. Волонтер и власть : научно-практический сборник / сост. С.В. Тетерский. Москва : ACADEMIA. 2000.
Кожухаренко Л.В. Проблеми та перспективи молодіжного волонтерського руху в Україні на сучасному етапі. Вчені записки ТНУ імені В.І. Верндського. Серія: Історичні науки. Том 29 (68). № 1. 2018, С. 14–18.
Кононова Т.Б. Очерки истории благотворительности : учебное пособие для студентов высших учебных заведений, обучающихся по направлению подготовки и специальности «Социальная работа». Москва : Дашков и К. 2005. 337 с.
Марцинковская Т.Д. Проблема социализации в историко-генетической парадигме. Москва : Смысл. 2015. 247 с.
Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників / За заг. ред. А.Й. Капської, І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. Київ. 2000.