ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ПІДГОТОВКИ КЕРІВНИХ КАДРІВ ВІЙСЬКОВОЇ МЕДИЦИНИ

Анотація

У статті проаналізовано досвід організації військової медицини і підготовки управлінських кадрів у деяких країнах НАТО (США, Франції, Німеччині та Чехії). Проведено науково-теоретичне дослідження формування та реалізації стандартів НАТО у підготовці керівних кадрів для відомчої медицини, визначено оптимальні шляхи їх впровадження у систему підготовки у ЗСУ. Протягом останніх десятиліть провідні країни Європи та світу ведуть ґрунтовну дискусію щодо того, як надати людині належні знання та вміння для забезпечення гармонійної взаємодії із глобальним суспільством, що швидко роз- вивається. Відбувається нарощування процесів переоснащення медичної служби медичним майном, підвищення ролі медичного забезпечення військових і гуманітарних операцій у різних регіонах ближнього та далекого зарубіжжя, що впливає на рівень вимог до медичних кадрів, до якості їх підготовки. Встановлено, що проблема підготовки керівних кадрів відомчої медицини нині перебуває на етапі масштабних перетворень, викликаних порушенням чинної системи стратегічної стабільності у світі, зміною воєнних загроз для України, новими засобами та способами збройної боротьби. Кінцевою метою таких перетворень є формування добре підготовлених і оснащених армії та військово-морських сил, здатних надійно захищати національні інтереси країни. Проаналізовано пріоритети у сфері підготовки кадрів для потреб медичної служби у системі військової кадро- вої політики Збройних Сил України, що дасть можливість створення високотехнологічного освітнього середовища й оновлення вимог до підготовки військово-медичних фахівців. У статті наголошено на тому, що питання підготовки військово-медичних фахівців для власних збройних сил кож- ної держави особливо стає актуальним у період її реформування. Аналогічні структурні перетворення відбуваються і в медичній службі. Накопичений світовий досвід організації медичного забезпечення будь-якого збройного конфлікту показує, що кінцевий результат лікування поранених насамперед залежить від підготовленості кадрів, часу надання своєчасної та повноцінної медичної допомоги, результатів наукових досліджень і вимагає якнайшвидшого впрова- дження у практику отриманих результатів.