АНТИКОРУПЦІЙНІ СТАНДАРТИ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Анотація

У статті досліджуються антикорупційні стандарти в публічному управлінні, їхня роль у забезпеченні прозорості, ефективності та доброчесності державних інституцій. Проаналізовано міжнародний досвід боротьби з корупцією, зокрема політики Європейського Союзу, США, Естонії та Грузії, а також механізми їхнього впровадження в Україні. Особливу увагу приділено сучасному стану дотримання антикорупційних стандартів, функціонуванню ключових органів – НАБУ, НАЗК, ВАКС, а також впровадженню цифрових рішень, таких як ProZorro, електронне декларування, портал відкритих даних data.gov.ua. Досліджено механізми запобігання корупції, серед яких кодекси етики державних службовців, електронні державні послуги, відкриті дані та громадський контроль. Визначено основні виклики у впровадженні антикорупційної політики, зокрема недостатню невідворотність покарання за корупційні злочини, опір реформам з боку політичних еліт, а також недостатню цифровізацію в окремих державних установах. Перспективи розвитку антикорупційної політики в Україні пов’язані з гармонізацією законодавства відповідно до міжнародних стандартів (UNCAC, GRECO, OECD, ISO 37001), подальшою цифровізацією публічного управління, розширенням використання штучного інтелекту та блокчейн-технологій для моніторингу фінансових операцій. Також наголошується на необхідності посилення відповідальності державних службовців, формування культури нульової толерантності до корупції та розширення ролі громадянського суспільства у контролі за використанням державних ресурсів. Запропоновано комплексні заходи для вдосконалення антикорупційної політики, зокрема посилення механізмів незалежного громадського моніторингу, впровадження ефективних систем контролю за державними фінансами, а також активне залучення громадськості до оцінки ефективності реформ. Висновки статті підкреслюють важливість комплексного підходу, що поєднує законодавчі ініціативи, цифрові інструменти та громадський нагляд, як найефективнішого способу боротьби з корупцією та зміцнення довіри суспільства до державних інституцій.