МІСЦЕВЕ ТА РЕГІОНАЛЬНЕ САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ФРАНЦІЇ: ТЕРИТОРІЯ, ПОВНОВАЖЕННЯ РЕГІОНІВ В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ МОДЕЛІ УКРАЇНИ

Анотація

Метою статті є висвітлення організаційних основ влади та територіального управління та самоврядування в Україні та Франції. Популярним серед науковців, експертів та політиків в Україні є французький підхід до самоврядування та децентралізаційної реформи. Стаття розкриває потенціал впровадження префекторального нагляду за громадами в Україні. Серед основних методів дослідження є компаративний підхід, що найбільше висвітлює проблематику та прогалини регіонального самоврядування в Україні, які здебільшого є відсутніми в країнах Європейського Союзу. Як показує дослідження, французький досвід державотворення для багатьох країн Європи є похідним упродовж усієї європейської історії. Найбільш децентралізовані приклади врядування, такі як іспанський, історично брали старт із досвіду французького державотворення та новаторства у сфері демократії. Як показують результати та хід дослідження, французький досвід регіональної демократії на сьогодні не є єдиним та не завжди був успішним та кращим. У французьких політичних та експертних колах також лунають дискусії щодо подальшої демократизації регіонального самоврядування в рамках регіоналізаційних трендів Європи. Історія цього питання склалася таким чином, що під натиском нових тенденцій Франції неодноразово приходилося відходити від сталих засобів та методів управління територіями в бік децентралізації та демократизації регіональної політики, а саме, укрупнення регіонів та застосування нових інструментів реалізації регіональної політики. Не всі децентралізаційні реформи регіонального та муніципального самоврядування Франції проходять успішно і часто-густо французька влада шукає нові шляхи до покращення політики в регіонах. Висновки здебільшого походять від успішності просування реформи децентралізації в Україні, серед чого слід виділити певну стагнацію реформування влади в Україні з об’єктивних внутрішньополітичних і світових причин. Серед реформ, які поки що складно просуваються, є і децентралізація. Проект Закону № 4298 від 30.10.2020 про внесення змін до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та деяких інших законодавчих актів України щодо реформування територіальної організації виконавчої влади в Україні, яким було повторно здійснено спробу впровадити префекторальний нагляд за місцевим самоврядуванням та відповідними територіальними підрозділами виконавчої влади в районах та областях, часто попадає в поле критики, оскільки не запозичує європейські принципи багаторівневого управління, належного врядування, принципу субсидіарності та децентралізації. З огляду на аналіз, автор наголошує, що з переліку європейських національних моделей державного нагляду за місцевим самоврядуванням, поряд із французьким досвідом, слід виділити італійський та іспанський, оскільки останні в ході загальної децентралізації влади та апаратних функцій найбільше реалізували європейські принципи врядування на національному рівні державотворення. Регіональному самоврядуванню та обласним публічним органам влади в Україні все ще притаманні проблеми пост-радянського періоду, що позначається на сталості влади через централізм. На сьогодні поряд із децентралізаційним підходом до врядування існують централізаційні тенденції. Зараз Україна перебуває на етапі перемовин про вступ до Європейського Союзу, що стимулюватиме продовження реформ на шляху європейського стилю владних відносин, демократичних методів та впровадження нових інструментів регіональної політики в Україні.