УПРАВЛІНСЬКА КУЛЬТУРА СЕРЖАНТІВ ЯК ПРОФЕСІЙНИЙ КОНЦЕПТ

Анотація

В статті визначено, що управлінська діяльність керівників передбачає наявність у них спеціальної професійної освіти та особливої цілеспрямованої управлінської підготовленості, тобто сформованості управлінської компетентності як інтегрованого компонента професійної компетентності. Наголошується, що військово-професійна діяльність суб’єкта військового управління забезпечує його взаємодію з персоналом та його мобілізацію на виконання бойових завдань. У такому контексті важливий високий рівень особистої відповідальності кожного суб’єкта військового управління за власну управлінську культуру, оскільки, по-перше, культура військово-професійної діяльності усіх військовослужбовців у бойовій команді є невід’ємною складовою управління військовим підрозділом, по-друге, управлінська компетентність і культура кожного суб’єкта військового управління істотно впливає як на поведінку підлеглого як суб’єкта військово-професійної діяльності, так і всього військового підрозділу як бойової команди. Професійний розвиток у вимірі культурної предиспозиції дає змогу акцентувати на процесі становлення професійної ідентичності кожного майбутнього командира як управлінця, тобто осмисленні та внутрішньому сприйнятті ним управлінських цінностей, норм і стандартів військово-професійного середовища. Відповідно цей процес сприяє набуттю, формуванню та розвитку відповідних знань, навичок та умінь управлінської поведінки й діяльності у військово-професійному середовищі. Відповідно, саме військово-професійну культуру можна визначити як основу військово-професійного розвитку кожного військового керівника. Цього можна досягнути шляхом впливу на практичне (управлінське) мислення військового керівника, ставлення до військового управління, спілкування з колегами та організації своєї управлінської діяльності. Відповідно основним проявом управлінської культури кожного сержанта як суб’єкта військово-професійної діяльності є стиль його управління. Як інтегрована соціально-психологічна якість управлінська культура базується на певних професійно важливих та особистісних якостях сержантів, що забезпечують коригування та варіативність управлінської діяльності за умови оптимального визначення сержантами її мети, змісту, організації, складових, послідовності і способів реалізації управлінської функції.