АСПЕКТИ ЦІЛЕПОКЛАДАННЯ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНСТИТУЦІЙНИХ ІНТЕРАКЦІЙ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Анотація

У статті автором обґрунтовується, що вивчення взаємодії суб’єктів політико-управлінських відносин є одним з актуальних напрямів досліджень у сучасних суспільних науках, таких як політична наука та публічне управління. Концептуалізація телеологічних основ реалізації політико-управлінської взаємодії, зокрема її інституційного типу, дозволяє здійснювати вплив на перебіг суспільно-політичних трансформацій, що особливо важливо для держав незавершеного демократичного транзиту (як і Україна). Метою дослідження є аналіз особливостей форматування стратегії цілепокладання в контексті реалізації інституційних інтеракцій в системі державного управління. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що здійснення інституційної взаємодії в системі державного управління повинно реалізуватися на основі інтегрованої системи цілепокладання, до елементів якої можливо віднести забезпечення безпеки, підтримання стабільності та проектування розвитку реалізації інституційної інтеракції. Зазначена оптика аналізу диференціює дослідження в рамках науки державного управління від розвідок політичної науки, в площині якої взаємодія суб’єктів владних відносин вивчається переважно як складова процесу політичної комунікації із акцентом на сутнісно властивих для нього негативних аспектах, таких як, наприклад, маніпуляції та ін.. Також, отримали обґрунтування твердження стосовного того, що у просторі реалізації суспільних відносин політичні інституції (в першу чергу – інституції державної влади) є суб’єктами формування функціональних та нормативних основ реалізації політичних відносин. Невідповідне цілепокладання або його відсутність в основі інституційної взаємодії системи державного управління не дозволяє досягти ні цілей у короткостроковій перспективі, ні встановити довготривалу внутрішньо системну суспільну рівновагу.