ДОСВІД ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НАДАННЯ МЕДИЧНИХ ПОСЛУГ: МІЖНАРОДНИЙ АСПЕКТ

Анотація

У статті розглянуто міжнародний досвід публічного управління надання медичних послуг. З’ясовано, що у світі функціонує три основні моделі системи охорони здоров'я: приватна, страхова та державна. Відмічено, що приватна модель охорони здоров'я характеризується наданням медичних послуг за рахунок власних коштів громадян та приватного страхування. Підкреслено, що відповідно до цієї моделі публічне управління надання медичних послуг здійснюється в децентралізованому порядку, а держава задовольняє ринок і надає медичні послуги лише соціально незахищеним верствам населення. Відзначено, що страхова модель спрямована на регулювання страхування здоров'я і поєднує в собі систему державного регулювання та соціальних гарантій і відносини на ринку медичних послуг. Акцентовано увагу на тому, що публічне управління у страховій моделі медичного обслуговування має ознаки децентралізації, зважаючи на велику кількість суб’єктів страхового ринку. Стверджено, що державна модель системи охорони здоров'я передбачає значну участь державних органів влади у процесі функціонування медичної сфери. Зазначено, що характерними ознаками публічного управління надання медичних послуг при державній моделі є високий ступінь централізації, при цьому більша частина медичних послуг надається державними лікувально-профілактичними установами. Аргументовано, що система охорони здоров’я жодної країни не базується на розглянутих вище моделях в чистому вигляді і жодна модель не є універсальною. Підтверджено на основі аналізу багаторічного міжнародного досвіду, що для суспільства дуже ризикованим і найменш ефективним способом фінансування охорони здоров'я є пряма оплата лікування хворих людей, зважаючи на високу вартість медичних послуг. Підсумовано, що міжнародний досвід надання медичних послуг доводить раціональність змішаної форми охорони здоров’я, в основі якої лежить гармонійне поєднання обов’язкового медичного страхування та бюджетного фінансування медицини як додаткового джерела фінансування. Доведено, що в українських реаліях найдоцільнішим є запозичення міжнародного досвіду функціонування змішаної моделі охорони здоров’я та її фінансування.