МОТИВИ СПОРТУ У ПІДЛІТКІВ У ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ТИПУ САМОРЕГУЛЯЦІЇ СПОРТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2023.5.13Ключові слова:
спортивна саморегуляція, мотивація спорту, спортсмени-підлітки, командні та індивідуальні види спорту, типологічні профіліАнотація
У статті показано отримані емпірично чотири типологічних профілів спортивної саморегуляції у спортсменів-юніорів: «Автономна спортивна саморегуляція», «Висока спортивна саморегуляція», «Низька спортивна саморегуляція» та «Залежна спортивна саморегуляція». В залежності від видів спорту та типів спортивної саморегуляції у підлітків по-різному проявляються мотиви спорту. При «Залежній спортивній саморегуляції» в індивідуальних видах спорту емоційний мотив є високим, натомість у командних видах спорту – найнижчим, при «Високій спортивній саморегуляції» та «Автономній спортивній саморегуляції» показники емоційного мотиву у спортсменів командних видів спорту є вищими, ніж в індивідуальних. Глорістичний мотив занять спортом найвищою мірою представлений у підлітків індивідуальних видів спорту із «Залежною спортивною саморегуляцією» та командних видів спорту із «Високою спортивною саморегуляцією». Мотив емоційного задоволення найнижче представлений у спортсменів індивідуальних видів спорту при «Автономній спортивній саморегуляції» (натомість в командних видах спорту він виражений найвищим чином) та у представників «Низької спортивної саморегуляції», в яких також зафіксовано найнижчий рівень глорістичного мотиву. Мотив соціального самоствердження представлений найвищою мірою у спортсменів із «Залежною спортивною саморегуляцією» у межах командних видів спорту. Соціально-емоційний, соціально-моральний мотив для командних видів спорту при «Низькій спортивній саморегуляції» виражений найслабше. При «Низькому рівні спортивної саморегуляції» мотив досягнення успіху, мотив підготовки до професійної діяльності та соціально-пізнавальний мотив виражені найслабше. Рекреаційний мотив представників індивідуальних видів спорту виражений найбільше по вибірці підлітків за умови «Низької спортивної саморегуляції» та «Автономній спортивний саморегуляції», а при «Залежній спортивній саморегуляції» в індивідуальних видах спорту цей мотив виражений найслабше.
Посилання
Лукова С., Фоменко К. Діагностичний інструментарій для вивчення актуальних мотивів спортивної діяльності. Вісник Львівського університету. Психологічні науки. 2021. № 9. С. 162–170.
Рочняк А. Ю. Мотивація та саморегуляція спортивної діяльності юнаків-баскетболістів із різною успішністю у змаганнях. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки. 2018. С. 77–82.
Фоменко К. І., Полілуєва І. В. Характеристика діагностичного інструментарію для дослідження саморегуляції у спортивній діяльності. Вісник ХНУ імені Г.С. Сковороди. Психологія. 56, 2017. С. 242–256. http://doi.org/10.5281/zenodo.888794
Coupland C. Entry and exit as embodied career choice in professional sport. Journal of Vocational Behavior. 2015. Т. 90. P. 111–121.
Gilbert J. N., Lyon H., Wahl M. Coping with the Stress of Athletic Injury: How Coaches Can Help. Strategies. 2015. Т. 28. № 4. P. 33–39.