ЩОДО ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ МЕДІАЦІЇ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ

Анотація

У статті проводиться аналіз окремих питань теоретико-правових засад застосування медіації у сфері публічної служби. Визначено, що сучасні тенденції розвитку сфери управління диктують абсолютно нові підходи до питань, що пов’язані із вирішенням спорів та конфліктних ситуацій. Сучасна наукова спільнота активно закликає світ використовувати альтернативні методи для вирішення спорів, зокрема, і в публічному секторі. Одним із таких сучасних способів є універсальний спосіб – медіація, що за своєю суттю являється концептом відносно усталеним, проте досить ефективним, при цьму досконало не вивченим явищем. Окрім того, зважаючи на сучасний розвиток та цифровізацію, побудова громадянського суспільства і правової держави є не можлива без налагодження конструктивного діалогу між громадянами країни та управлінцями, котрі займають відповідні публічні посади. Встановлено, що медіація у публічній службі є професійною медіацією, окрім того, вона може мати прояв судової. Однак, це далеко не завжди так, навпаки, якщо визначати таку собі «ідеальну медіацію публічної служби», то вона радше є позасудовою аніж судовою. Окреслено сутність та ключову мету медіації, котра, як правило проявляється у першу чергу у вирішенні та урегулюванні спору а також укладенні угоди між тими сторонами, між якими виник спір, причому таким чином, щоб максимально врахувати інтереси кожної зі сторін. Інше важливе завданням медіації полягає у налагодженні ефективного діалогу, сприянні ефективній комунікації сторін, створенні умов для їхньої співпраці з метою пошуку взаємовигідного рішення для тих питань, що між ними виникають. Окрім того, на відміну від судового розгляду, медіація покликана не просто забезпечити вирішення спору, але і примирити сторони потенційного конфлікту, усунути причини їхнього різноголосся. З’ясовано, що традиційно медіація розглядається як альтернативний спосіб вирішення спірних ситуацій, що виникли та розвиваються зараз між сторонами. Проте, варто констатувати, що з часом розширення сфери та галузі застосування медіації зумовило те, що медіація розвивається та сприймається не лише як спосіб врегулювання спорів, що вже виникли та розвиваються між сторонами, однак і як певна усталена процедура, що направлена на запобігання виникненню такого конфлікту. Визначено, що залежно від мети проведення процедури медіації можна виокремити два види медіації: превентивна медіація (медіація запобігання спорів) та медіація врегулювання спорів. Деталізуються інструменти взаємодії медіації у сфері публічної служби. У статті конкретизуються особливості медіації на публічній службі із зазначенням та урахуванням випадків коли врегулювання публічно-правового спору за допомогою медіації є неможливим та не доцільним. Окремо розглядаються особливості практичної реалізації медіації у зарубіжних країнах. У статті також розглядається проблематика питання забезпечення.