МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУТІВ: ІСТОРИЧНИЙ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМ ТА АНАЛІЗ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНСТИТУТІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ

Анотація

У статті автором обґрунтовується, що дослідження особливостей функціонування політичних інститутів на сьогоднішній день може бути реалізовано через використання широких методологічних орієнтирів, але загальна теорія інституціоналізму залишається пріоритетною для більшості вчених. Історичний інституціоналізм, як дослідницька стратегія нового інституціоналізму, тяжіє більшою мірою до аналізу формалізованих політичних інститутів (таких як органів державної влади), які і до тепер мають вирішальний вплив на політичний процес. Метою дослідження є аналіз можливостей застосування методології історичного інституціоналізму стосовно дослідження особливостей функціонування державно-політичних інститутів різного типу – від вивчення ролі міжнародних організацій в глобальній політиці до трансформаційних процесів у перехідних суспільствах та особливостей розвитку внутрішньодержавних локальних утворень. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що використання методології історичного інституціоналізму в дослідницькому процесі представляє інтерес тим, що відкриває можливості не лише для ретроспективного аналізу політики, але і для виведення закономірностей, які б дозволяли прогнозувати її – що особливо важливо для реалізації публічної політики. Більшою мірою увага вчених в даному аспекті спрямовується на розгляд формалізованих аспектів політики, тих інститутів і процесів політичної системи, що пов’язані з реалізацією державної влади в першу чергу (є функціональними елементами системи державного управління). Але дослідження історичного підґрунтя виникнення і розвитку означених феноменів, пов’язаного із культурними, традиційними, неформальними чинниками (в рамках, наприклад, публічної історії), поглиблює розкриття їх змістовного наповнення і може сприяти досягненню практичних результатів від політичного курсу при впровадженні в дію отриманих висновків.