ФОТОЗНІМАННЯ ЯК СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗМІН У ВИРАЗІ ОБЛИЧЧЯ ТА САМОСПРИЙНЯТТІ БІЖЕНЦІВ І МІГРАНТІВ

Анотація

На перший погляд психологія і фотографія не мають нічого спільного. Однак вони пов’язані рецептивними межами, транслюванням емоцій, глибиною образу та сприйняттям. Фотографія допомагає оцінити та краще зрозуміти людину. Психологія і фотографія пропонують людям інший погляд як на світ, так і на них самих. Тож мета статті – продемонструвати когнітивну ланку з’єднання психології та зображення, проаналізувати формування союзу психології та фотографії для вивчення фотознімання як способу дослідження змін у виразі обличчя та самосприйнятті біженців і мігрантів, надати літературний огляд стосовно питання зв’язку психології і фотографії та розкрити питання емоції як компонента самосприйняття. Представляючи кожну із цих дисциплін, у статті зроблено акцент на їхньому взаємозв’язку: психологія присвячена вивченню поведінки, пізнання та афективності; з іншого боку, фотографія – це процедура або техніка, яка дає змогу отримувати нерухомі зображення реальності за дією світла на чутливу поверхню або датчик і повне уявлення та опис об’єкта. З одного боку, психолог занурюється у внутрішній світ інших людей, щоби втрутитися або дослідити різні процеси, а фотограф ілюструє емоцію людини в момент фотознімання. І хоча фотографові не завжди вдається зафіксувати чужі вирази обличчя чи емоції, він не перестає стикатися з людською трагедією. Те саме, хоча й на інших рівнях, відбувається і з психологом. Як у психології, так і у фотографуванні є ефект емотивної трансляції. Зображення людини генерує, транспортує і надихає. Крім того, у зображенні наявні уявлення, символи або образи, які виникають із роботи кожної означеної професії. Результати роботи над дослідженням змін у виразі обличчя та самосприйнятті біженців і мігрантів указують на наявність когнітивного елемента. У кожному знімку наявна невербальна мова, яку всі трактують однаково й без помилок у час найтрагічнішої події – війни в Україні.