ТРАНСФОРМАЦІЯ ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНИ

Анотація

У статті досліджено трансформацію правового механізму формування та реалізації ґендерної політики на основі розгляду міжнародного та національного ґендерно-правового регулювання. У результаті конституційного закріплення ґендерних правовідносин відбулася легітимація найважливіших ґендерно-паритетних принципів і прав громадян. Україна юридично приєдналася до основних міжнародних документів, зокрема міжнародні ґендерні стандарти відображені у Конституції України та інших нормативно-правових актах. Міжнародні правові документи, які ратифіковані Україною, спрямовані на забезпечення ґендерної рівності у всіх сферах життєдіяльності українського суспільства, збільшення участі жінок у прийнятті рішень, зменшення ґендерного розриву в оплаті праці тощо. За роки незалежності Україні вдалося сформувати основні засади публічної ґендерної політики. У процесі вдосконалення законодавства чимало положень нормативно-правових актів зазнали позитивної ґендерної еволюції. Виявлено, що у перших нормативно-правових документах з ґендерної проблематики закладена концепція поліпшення становища жінок, натомість із 2005 р. активно впроваджується концепція комплексного ґендерного підходу у національному законодавстві. З’ясовано, що впродовж 2015–2021 рр. у результаті впровадження ґендерних квот в Україні, зросло представництво жінок у Верховній Раді України, обласних і районних радах. Однак, внаслідок проведеної реформи щодо децентралізації публічної влади, зменшилось представництво жінок у представницьких органах місцевого самоврядування базового рівня. Встановлено, що законодавство України не містить дискримінаційних норм і обмежень, які стосуються участі жінок і чоловіків у політичній чи громадській діяльності, однак відсутній перелік спеціальних ґендерних механізмів і процедури їх впровадження, санкції за порушення ґендерного законодавства тощо. Запропоновано вдосконалювати правовий механізм щодо реалізації ґендерної політики через ефективне виконання міжнародних ґендерних зобов’язань, урахування ґендерних принципів та проведення ґендерної експертизи всіх проєктів нормативно-правових актів, розроблення ґендерних нормативних санкцій і стимулів.