МЕТОДОЛОГІЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПРЕВЕНЦІЇ СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Анотація

У статті проаналізовано методологію та методи суїцидальної превенції серед учнівської молоді. Виявлено та сис- тематизовано теоретико-методологічні підстави проблеми профілактики суїцидальної поведінки підлітків. На основі систематизації педагогічного досвіду встановлено конкретні можливості психолого-педагогічної про- філактики суїциду в освітніх установах. У результаті аналізу даних про підлітковий суїцид нами було з’ясовано, що однією з основних його причин є педагогічні помилки, які як безпосередньо призводять до самогубства, так і впливають на виникнення уявлень у дітей про самогубство як про можливе рішення особистих труднощів. Для визначення можливостей психології та педагогіки в запобіганні самогубствам були вивчені чинники й етапи становлення суїцидальної поведінки: важкі життєві обставини (зовнішні суїцидогенні чинники) і особистісні особ- ливості, що детермінують характер реакції на зовнішні обставини. Етапи суїцидальної поведінки ми співвіднесли з видами превентивної діяльності та виділили: первинну профілакти- ку суїцидальної поведінки, вторинну і третинну. Первинна профілактика суїцидальної поведінки характеризується її спрямуванням на виховання особистості, здатної адекватно реагувати на життєві труднощі, перетворювати їх на ситуації саморозвитку; тобто виховання життєздатної та життєстійкої особистості. Власне педагогічна профілактика суїцидальної поведінки полягає не в усуненні її зовнішніх причин, а у вихованні особистості, здатної протистояти важким життєвим обставинам, перетворювати їх на ситуації усвідомленого саморозвитку. Визначено склад і структуру життєстійкості, розроблено на її основі діагностичний інструментарій безпечного виявлення суїцидального ризику в підлітків. Для підтвердження зворотного зв’язку життєстійкості і схильності до суїцидальної поведінки нами був проведе- ний порівняльний аналіз характеристик «суїцидальної» і життєстійкої особистостей. Обґрунтовано педагогічну систему профілактики суїцидальної поведінки на основі формування життєстійкості підлітків в умовах загальноосвітньої школи. Спочатку на основі передбачуваних умов і абстрактної моделі педагогічного об’єкта-системи була побудована теоретична модель. Потім на її основі нормативна. Дослідно-експериментальна перевірка теоретичної та нормативної моделей здійснювалася у три етапи. Перший етап (діагностичний) був присвячений визначенню рівня розвиненості компонентів життєстійкості під- літків. Формувальний етап передбачав: оформлення підлітками щоденників саморозвитку, класні години, на яких про- водились бесіди, диспути, тренінги, семінари, спрямовані на розвиток компонентів життєстійкості. Третій етап був присвячений повторній діагностиці компонентів життєстійкості підлітків, яка здійснювалася за допомогою тих самих методик, що і на першому етапі. Математична обробка результатів діагностики дозволила зафіксувати пози- тивну динаміку життєстійкості в експериментальних класах.