ПОЛІТИЧНА НЕЙТРАЛЬНІСТЬ ПРОКУРАТУРИ ТА ВІДВІД ПРОКУРОРА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ

Анотація

Стаття присвячена дослідженню сутності принципу політичної нейтральності як засади діяльності прокуратури та його впливу на застосуванню інституту відводу прокурора у кримінальному провадженні. Проаналізовано міжнародно-правову та національну регламентацію цього питання, у тому числі у контексті етичної поведінки прокурора, доктринальні підходи, досліджено підстави відводу прокурора, наведено приклади з судової практики. Підтримано позицію про функціональний, а не організаційний, характер цієї засади, указано проблемні питання співвідношення з принципом незалежності прокурорів. На основі аналізу судової практики зазначено, що у контексті відводу прокурора у кримінальному провадженні мають бути враховані такі аспекти: по-перше, відсутність політичної нейтральності потребує належної ідентифікації; по-друге, прояви відсутності політичної нейтральності потребують оцінки у кожному конкретному випадку; по-третє, відсутність політичної нейтральності як порушення вимог стосовно несумісності матиме дисциплінарні наслідки і може мати процесуальні наслідки у конкретному кримінальному провадженні. Доведено, що принцип політичної нейтральності прокуратури, хоча і сформульований як такий у Законі України «Про прокуратуру», сам по собі не має організаційного характеру, а має функціональний характер і стосується суто діяльності прокурорів, зокрема, хоча і не тільки, етичного аспекту діяльності. Відсутність політичної нейтральності може бути підставою для відводу за п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України (якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім’ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості), якщо ця обставина має бути належним чином доведена.