ПСИХОТЕРАПІЯ І ПСИХОКОНСУЛЬТУВАННЯ: ПІДХОДИ ДО ВСТАНОВЛЕННЯ СТАТУСУ
DOI:
https://doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.1.12Ключові слова:
психотерапія, психологічне консультування, автономія, психолінгвістика, розмежуванняАнотація
У статті представлені результати аналізу психотерапевтичної і психоконсультативної літератури, авторами якої є вітчизняні та закордонні психологи. Серед них науковці та практики, зокрема ті, які працюють у галузі пси- хотерапії та в галузі психологічного консультування. У ній висвітлюється зміст полеміки про спільне і відмінне між двома видами надання психологічної допомоги людям, які мають проблеми психологічного характеру. Дискусії навколо того, які відношення існують між психотерапією і психоконсультуванням: тотожності чи автономності – доте- пер не дали, як засвідчив системний аналіз наукової літератури, однозначної відповіді на це спірне питання. Існують альтернативні думки фахівців, як тих, хто досліджує це питання, так і тих, хто практикує в галузі надання психо- логічних послуг. Питання ставиться і про родовидове співвідношення психотерапії і психологічного консультування, і про незалежність цих психологічних дисциплін і видів психологічної допомоги. Дослідники пропонують різні крите- рії, за якими доцільно розрізняти їх, виокремлюють спільні ознаки у проведенні психотерапевтичних сесій і психоло- гічних консультацій, доводять таким способом їхню наближеність, спільність. Відсутність консенсусного рішення щодо розв’язання означеної проблеми спричиняє негативні наслідки, які проявляються, по-перше, у некомпетентності фахівців під час вибору ними оптимального для кожного конкретного випадку виду надання психологічної допомоги; по-друге, неспроможність таких фахівців правильно визначити, що саме потрібне клієнту, обертається не тільки загрозою для його психічного здоров’я, а й інколи тяжкими душевними розладами. Отже, встановлення справжнього статусу цих наук є натепер важливою науковою проблемою, затребуваною як психологічною наукою, так і практикою здійснення психологічної допомоги. Одним із раціональних підходів до визначення статусного становища психотерапії і психологічного консультування є психолінгвістичний підхід, який ґрунтується на мовленнєво-мовних феноменах, на розрізненні свідомої і підсвідомої сфер психіки людини, на особливих психолінгвістичних (дискурсивних) впливах, які дають можливість працювати з людьми і шляхом переконання, що більшою мірою характерно для психоконсульту- вання, і шляхом навіювання, що здебільшого притаманне психотерапії. Психолінгвістичні тактики й у психотерапії, і у психоконсультуванні містять комплекс необхідних вербальних засобів, які дають змогу впливати на різні сфери психіки клієнтів, забезпечуювати профілактичний або лікувальний ефект.
Посилання
Алёшина Ю.Е. Индивидуальное и семейное психологическое консультирование. 2-е изд. Москва : Независимая фирма «Класс», 2007.
Бафка Л., Хауэс Р., Смит С. Что важно знать о психотерапии: 10 пунктов. Psychologies.ru : онлайн-журнал. URL: https://www.psychologies.ru/standpoint/chto-vajno-znat-o-psihoterapii-10-punktov/.
Віттенберг К. «Хочу піти до психотерапевта». Чого чекати від терапії та якою вона буває. ГО «АРК. ЮЕЙ». Проєкт «Психея». 2020. URL: https://arcua.org/psixeya/vipuski/xochu-piti-do-psixoterapevta.-chogo-chekativid-terapiui-ta-yakoyu-vona-buvae.html.
Калмиков Г. Психологія формування професійно-мовленнєвої діяльності майбутніх психологів : монографія. Київ : Видавничий дім «Слово», 2019. 316 с.
Калмиков Г. Психологія розвитку професійно-мовленнєвої діяльності майбутніх психологів : дис. … докт. психол. наук. Переяслав, 2020.
Калмиков Г. Дискурсивні практики як компоненти професійно-мовленнєвої діяльності психологів. Psycholinguistics. 2016. № 20 (1). С. 98–111.
Калмиков Г. Дискурс як мовленнєвий вплив. Psycholinguistics. 2017. № 21 (1). С. 112–128.
Калмиков Г. Професійно-психологічний дискурс як інструмент впливу на адресата. Psycholinguistics. 2017. № 22 (1). С. 104–124.
Калмиков Г. Дискурсивний вплив як спосіб реалізації професійно-мовленнєвої діяльності психолога. East European Journal of Psycholinguistics. 2017. № 14 (1). С. 86–100.
Калмиков Г. Психолого-професійний дискурс як вираження інтенціональної спрямованості суб’єкта мовлення на адресата. Psycholinguistics. 2018. № 23 (1). С. 73–99.
Камалетдинова З., Антонова Н. Психологическое консультирование: когнитивно-поведенческий подход : учебное пособие для бакалавриата, специалитета и магистратуры. 2-е изд. (Бакалавр. Специалист. Магистр). Москва : Юрайт, 2019. 211 с.
Козлов Н. Психологічне консультування та психотерапія: основні відмінності. URL: http://psychologis.com.ua/psihologicheskoe_konsultirovanie_i_psihoterapiya_dvoe_zn__osnovnye_otlichiya.htm.
Коновалов А. Отличия психологического консультирования от психотерапии. URL: http://www.psy-helper.ru/psy3.html.
Малейчук Г. Различие психологического консультирования и психотерапии. Психологическая поддержка. Минск, 2012. URL: https://www.b17.ru/article/5779/.
Холмогорова А. Психологические аспекты микросоциального контекста психических расстройств (на примере шизофрении). Поздравляем! (К избранию профессора В.В. Макарова президентом Европейской ассоциации психотерапии). Московский психотерапевтический журнал. 2000. № 3. С. 191.
Ягнюк К. Анатомия терапевтической коммуникации. Базовые навыки и техники. Москва : Когито-Центр, 2014. 165 с.
Blocher D.Н. Developmental Counseling. New York : Ronald Press, 1966.
Gelso С.J., Fretz В.С. Counseling Psychology. New York : Holt, Rinehart and Winston, 1992.