ДЕРЖАВНА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ’Я НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ СУСПІЛЬНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ В УКРАЇНІ

Анотація

У статті визначено, що сьогодні галузь охорони здоров’я розглядається як державна система з єдністю цілей, взаємодії та наступністю служб, як лікувальних так і профілактичних, загальною доступністю кваліфікаційної. медичної допомоги, реальною гуманістичною спрямованістю. Основним завданням державної соціально-гуманітарної політики в галузі охорони здоров’я є розвиток медико-соціальної активності та установок на здоровий спосіб життя серед різних груп населення. Обґрунтовано, що сьогодні здоров’я має розглядатися в ще ширшому контексті – як стан організму людини, зумовлений конкретним соціально-економічним середовищем. При такому підході основним показником у визначенні здоров’я людини стає його ставлення до життя, оскільки воно визначає працездатність і рівень соціальної адаптивності в суспільстві, для чого необхідний облік і соціальних параметрів. Такий підхід до понять громадського здоров’я дозволяє визначити можливості розвитку освіти, професійної підготовки та інтелектуального потенціалу населення, детермінувати розміри людського капіталу, трудових ресурсів та збройних сил країни та врахувати перспективи асоціальної поведінки населення та криміногенної обстановки у суспільстві. Доведено, що фізичне здоров’я уособлює здатність виконувати щоденну роботу та турботу про себе, духовне виражається через психіку людини, а соціальне відображає позитивне ставлення людини до навколишнього світу. Завданням державної соціально-гуманітарної політики є не просто довголіття громадян, а й можливість людини протягом усього життя зберігати працездатність та життєвий тонус. З одного боку, прогрес медичних технологій дозволяє радикально змінити результати захворювань, а з іншого галузева диверсифікація створює умови для суспільної зайнятості особи, яка тією чи іншою мірою зберегла здатність до праці. З’ясовано, що громадське здоров’я визначається сьогодні як динамічна рівновага організму з навколишнім середовищем, при якому всі важливі підсистеми людського організму дозволяють адаптуватися до природного і соціального середовища, що швидко змінюється. Традиційний підхід до дослідження державної соціально-гуманітарної політики передбачає статистичний аналіз основних показників здоров’я за тривалий період та виявлення динаміки, що відображає тенденції зміни здоров’я населення. Громадське здоров’я не є лише характеристикою людського потенціалу, що визначає економічну потугу країни та динаміку економічного зростання, а й головний компонент якості життя соціуму.