ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У КОНТЕКСТІ ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В ОСОБЛИВИЙ ПЕРІОД

Анотація

У статті визначено, що ефективність людських ресурсів у всіх сферах суспільної діяльності відображається у системі організації праці, дотримання санітарних норм і підтримання відповідного рівня організації робочих місць. Чим вище якість життя та рівень соціального благополуччя, тим більш високі особисті запити та орієнтири значної частини населення. Особливий період робить найчастіше згубний вплив на щоденне життя, підтриманням мінімального рівня благополуччя, тому якісний склад людського капіталу сьогодні відчуває значну нестачу трудових ресурсів із високими професійними показниками. З’ясовано, що результати управлінської діяльності можуть бути кількісно оцінені відповідними показниками, цінність даного виду діяльності полягає в особливих якостях публічних службовців, наявністю професійних навичок та умінь, здатних підвищити ефективність державної соціально-економічної політики, знизити втрати та підвищити мотиваційні стимули до ефективної праці. Для процесів відтворення людського капіталу необхідний розвиток та удосконалення всіх компонентів, оскільки дисбаланс умов для відтворення призводить до поглиблення системного соціально-економічного негативу в особливий період. Людський капітал є сукупністю позитивних ефектів від вкладених інвестиційних коштів на усіх стадіях формування та використання. Доведено, що інвестиції у громадське здоров’я в особливий період вирішують проблеми виявлення хронічних захворювань на ранній стадії розвитку. Формування інформаційно-комунікаційної інфраструктури дозволяє мешканцям в особливий період зі специфічними професійними навичками отримувати можливість удосконалювати свої навички в умовах надзвичайного стану, а також мати доступ до глобальних ринків. Ефективна віддача від вкладених інвестицій у відтворення людського капіталу, умов функціонування та реалізації трудової діяльності відображається на всіх сферах соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано, що трудова діяльність громадян, спрямована на задоволення первинних потреб без створення нових продуктів та інноваційного розвитку не буде мати стратегічного успіху. У час особливого періоду інвестиційні вкладення здійснюються з боку держави у вигляді реалізації соціальних програм, економічного стимулювання виробників, проте соціально-економічна віддача від зазначених інвестицій буде короткотривалою і не відображатиметься на якісних та кількісних параметрах відтворення людського капіталу в стратегічному вимірі. Особливий період найчастіше формує негативні обставини, які руйнівним чином діє на державну соціально-економічну політику.