Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ІМПЕРАТИВИ СИСТЕМНОЇ РОЗБУДОВИ НАЦІОНАЛЬНОЇ СТІЙКОСТІ ДЕРЖАВИ

Оксана Віталіївна Баштанник — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті автором обґрунтовується, що оскільки політичні процеси сучасності характеризуються високим ступенем мінливості та невизначеності, загостренням конфліктності в системі суспільних відносин, нагальним завданням виступає вдосконалення механізмів управління інституціями державної влади на основі публічноуправлінського концепту стійкості. З цих позицій доцільно розглядати інституціональні імперативи, які конкретизують основоположні цінності реалізації публічного управління у якості об’єкта дослідження. Важливого значення інституціональні імперативи набувають в контексті розбудови управлінської системи стійкості національної держави, що особливо актуалізується для України у зв’язку з викликами протистояння збройній агресії рф та майбутнім завданням повоєнного відновлення. Метою дослідження є концептуалізація інституціональних імперативів у вимірі системної розбудови основних параметрів національної стійкості держави як об’єкта дослідження науки державного управління. У результаті проведеного дослідження було встановлено, що на сьогодні нагальною потребою виступає розширення рамок дослідження зазначеної проблеми та реалізації управління у сфері інституціонального забезпечення до алгоритмів аналізу особливостей функціонування наявних інститутів управління. З цією метою варто формулювати, формалізувати наявні інституціональні імперативи, показати можливості посткризового відновлення та підтримання сталого розвитку політичної системи суспільства в цілому. Отже, дослідження проблематики основ забезпечення національної системи стійкості дозволяє нам сформулювати такі інституціональні імперативи: нормативне визначення та тлумачення змісту поняття національної стійкості інституціями державної влади; формування інститутами громадянського суспільства максимально широкого суспільного консенсусу стосовно особливостей національної системи стійкості; реформування інституцій виконавчої влади з метою трансформації системи державного управління та політичної системи в цілому.

СТІЙКІСТЬ УПРАВЛІНСЬКОГО ПЕРСОНАЛУ ЯК ЗАПОРУКА СТАЛОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Володимир Тимофійович Бондар — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Стаття відображає проблематику стійкості як явища, яке привертає увагу провідних демократичних країн з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну. Це питання значно актуалізується разом зі зростанням деструктивного інформаційно-психологічного впливу на публічну сферу. Затяжна агресивна війна з її інтенсивною гібридною складовою продовжує тиснути на державний устрій, послаблювати його стійкість. Фактори, що підкреслюють головну проблему, це: як забезпечити сталий розвиток в усіх сферах суспільного життя, зробити їх стійкими та конкурентоспроможними. В статті коментуються окремі сучасні політики європейських інституцій з вдосконалення концептуальних підходів, нові стратегії. До прикладу, Німеччини з оновлення національних стратегічних програм для забезпечення сталого розвитку й стійкості в безпековому, промисловому та державному секторах як співмірних та рівнозначних компонентів. Досягнення мети роботи − дослідження місця і ролі стійкості управлінського персоналу органів державної влади у забезпеченні сталого розвитку системи державного управління, завдячує міждисциплінарному підходу. Підкреслюється важливість розвитку та підтримки стійкості в системі державного управління в контексті особистісних характеристик управлінського персоналу. Основна гіпотеза передбачає, що стійкість державного управлінського персоналу є достатньою, і, в той самий час, невід’ємною умовою сталого розвитку усієї системи. Наукова новизна статті полягає в тому, що на прикладі застосування системного підходу, методології державного управління, системної методології, включаючи інші наукові методи феномен стійкості інтерпретується як системоутворювальний фактор системи державного управління. Це означає, через стійкість її управлінського персоналу забезпечується сталий розвиток системи державного управління. Результати роботи свідчать, що державна політика на практиці повинна сприяти розробці стратегій подолання загроз інформаційно-психологічного впливу на публічну сферу, запровадженню спеціалізованих навчальних програм орієнтованих на управлінський персонал.

АСПЕКТИ ПРОЯВУ ЕКОНОМІЧНОГО ВПЛИВУ В ПУБЛІЧНОМУ УПРАВЛІННІ

Ірина Володимирівна Матвєєнко — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті виокремлено аспекти прояву економічного впливу в публічному управлінні в зарубіжних та українських наукових розвідках, продемонстровано їх відмінність. В зарубіжних дослідженнях відзначається, що всі сфери, які підпадають під публічне управління характеризуються наявністю економічних впливів, до яких відносять: державні фінанси; систему планування; програмування та бюджетування; економічне планування; управління державними підприємствами тощо. Зроблено наголос, що формулювання та реалізація урядових планів і політики економічного розвитку містить оцінку економічних наслідків та масштабу економічного впливу. Визначено, що одним із аспектів економічного впливу в публічному управлінні є участь держави в економічному розвитку. В українських дослідженнях аспекти прояву еконо- мічного впливу в публічному управлінні розглядаються з різних позицій: площині механізмів державного регулювання економіки; використання різних способів впливу в процесі організації державного регулювання економіки на основі правових, адміністративних та економічних методів; інструментів державного впливу на об’єкт управління. Економічний вплив в державному управлінні розглядається в контексті формування та реалізації механізмів державного управління в окремих сферах. Виявлено вплив глобалізації на державне управління інвестиційним процесом, до складових якого віднесено деструктивний та конструктивний вплив рушійних сил на суспільний розвиток. Наголошено, що в межах економічної моделі виокремлюються внутрішні та зовнішні чинники впливів та зроблено наголос на відмінності їх розуміння у науковому вимірі. З’ясовано, що вплив якості публічного управління на економіку співвідносять з низкою теорій: публічного управління; суспільного вибору та політичної економії; державних витрат; нова інституціональна економічна теорія; теорія зростання; неокласична модель зростання; концепція «економіка впливу».

ВЗАЄМОДІЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У СФЕРІ НАДАННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ У КОНТЕКСТІ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ТА ЦИФРОВІЗАЦІЇ

Сергій Леонідович Прокопенко — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У сучасному світі, де глобалізація та розвиток інформаційних технологій активно впливають на всі сфери суспільного життя, ефективність взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування стає ключовим чинником у забезпеченні якісних адміністративних послуг. Децентралізація та цифровізація створюють нові можливості для покращення цих процесів, проте також висувають нові виклики та вимоги до координації та взаємодії між різними рівнями влади. Недостатня координація між органами державної влади та органами місцевого самоврядування в умовах децентралізації та цифровізації призводить до зниження ефективності надання адміністративних послуг, що вимагає пошуку нових підходів для оптимізації управлінських процесів та покращення якості обслуговування громадян. Метою дослідження є визначення основних проблем та перспектив взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері надання адміністративних послуг в умовах децентралізації та цифровізації, а також розроблення рекомендацій для покращення координації між цими органами. Об'єктом дослідження є процеси взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування в Україні. Предметом дослідження є механізми надання адміністративних послуг у контексті децентралізації та цифровізації. У дослідженні використані методи: аналіз літературних джерел, порівняльний метод, емпіричні дослідження. Автором виявлено основні проблеми взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері надання адміністративних послуг, проаналізовано зарубіжний досвід, визначено його релевантність для України та розроблено рекомендації для покращення координації між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Висновок дослідження полягає в тому, що формування взаємодії між органами державної влади та органами місцевого самоврядування є критично важливим для успішної реалізації реформ у сфері децентралізації та цифровізації. Недостатня координація та технічні обмеження є основними перешкодами на цьому шляху.

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА: ПОГЛЯД ЗАРУБІЖНИХ ВЧЕНИХ

Iryna Fedorivna Arshava, Anastasiia Volodymyrivna Baratynska — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Дана стаття присвячена проблемам розуміння психології мистецтва у широкому контексті та аналізу психологічних особливостей сприйняття творів мистецтва зокрема. Визначено основні підходи до вивчення художньої творчості (функціональний, психоаналітичний, об’єктивно - аналітичний, конкретно - соціологічний та психолого - естетичний підходи). Розглянуто ідеї фрейдистської естетики щодо пояснення психології мистецтва XX ст., а також особливості візуального сприйняття класичного та сучасного живопису в роботах Р. Арнхейма, які базуються на принципах гештальтпсихології (контраст «фігури та фону», співвідношення частини та цілого, вертикалі та горизонталі, константності образу та ін.). Вчений аналізує чималий художній матеріал класичного та сучасного живопису і розглядає особливості взаємодії фігур, закони та вплив різних видів перспективи, специфіку відображення руху. В статті також проаналізовано проблему сприйняття образотворчого мистецтва у поглядах датського психолога Б. Функа. Розглянуто особливості сприйняття художніх творів та гіпотезу про схожість читача та письменника (ідея Е. Генекена). В даній роботі також зазначається важливість вивчення малюнків як одного з найефективніших засобів аналізу внутрішнього світу людини (за Г.Ферсом) та використання інтермодальної арт-терапії як ефективного засобу покращення психічного стану людини (за Г. Хульбутом). Проаналізовано поняття «футурошоку», введене американським письменником та соціологом Елвіном Тоффлером, як психологічну реакцію людини або суспільства на радикальні зміни в її оточенні та навколишньому середовищі, пов’язані з прискоренням темпів технологічного та соціального прогресу. Розглянуто релятивістський та консервативний підходи щодо аналізу художньої продукції.

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ СУПРОВОДУ РОДИНИ, ЯКА ВИХОВУЄ ДИТИНУ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Hanna Borysivna Varina, Vilena Volodymyrivna Voronova — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Наукова стаття присвячена аналізу системи супроводу родини, яка виховує дитину з інтелектуальними порушеннями. У статті подано аналіз сучасних зарубіжних досліджень сім'ї, яка виховує дитину з відхиленнями в інтелектуальному розвитку. Авторами виокремлено критерії, що визначають функціональність чи дисфункційність сім'ї даної категорії. Відповідно до виділених критеріїв охарактеризовано проблеми, типові для сім'ї дитини з інтелектуальними порушеннями. Враховуючи «проблемні поля» сім'ї, яка виховує дитину з інтелектуальною недостатністю, її комплексний психологічний супровід має бути спрямований на усвідомлення батьками специфіки виховання особливої дитини, формування адекватного ставлення до її особистості та захворювання, гармонізацію внутрішньосімейних відносин, що забезпечить оптимальне функціонування сім'ї. Розвиток і виховання дитини з інтелектуальною недостатністю вимагають більшої поінформованості батьків про захворювання, причини хвороби, її наслідки та потенційні можливості дитини. Сім'ї необхідна соціальна та психологічна допомога, яка має здійснюватися одночасно в кількох напрямках. Психолого-педагогічний супровід родини, яка виховує дитину з інтелектуальною недостатністю, має включати три рівні: макрорівень (рівень колективного взаємодії) – “школа відповідального батьківста” (батьківські лекторії); мезорівень (рівень групової психокорекційної роботи) – психокорекційні тренінги, спрямовані на вирішення психологічних проблем батьків; мікрорівень (рівень індивідуальної роботи) – психологічні консультації батьків. Наукова новизна статті полягає у розвитку ідей забезпечення позитивної соціалізації сімей, аналізу та систематизації чинників,що впливають на психологічне благополуччя та виховний потенціал сімей, які виховують дітей з інтелектуальними порушеннями. Практична значимість результатів імплементації комплексної трирівневої програми супроводу може бути використана в системі інклюзивної практики й спеціальної освіти при реалізації соціально-психологічного супроводу учнів з порушеннями інтелекту та надання допомоги членам їх сімей.

СПЕЦИФІКА ЗАСТОСУВАННЯ ТРЕНІНГІВ ЩОДО МОЛОДИХ ЮРИСТІВ З МЕТОЮ ФОРМУВАННЯ ПРАВОСВІДОМИХ УСТРИМЛІНЬ

Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Мета статті – визначення особливостей та специфіки застосування таких важливих та ефективних засобів підготовки майбутніх юристів, як психологічні тренінги для формування правосвідомих устремлінь та в цілому підвищення морально-психологічного рівня. Методи. Методологію дослідження становлять комплекс теоретичних та емпіричних методів зокрема таких як метод аналізу, метод синтезу, метод узагальнення, метод аналогії, метод класифікації, порівняльний метод, Результати. В процесі дослідження було встановлено, що під професійно-психологічною підготовкою варто розуміти комплекс навчально-виховних заходів, які взаємопов’язані між собою та направлені на розвиток та формування у осіб, що навчаються необхідної компетентності та професійно-психологічної готовності щодо ефективного виконання функцій у сфері правоохоронної діяльності Комплекс методів навчання включає в себе такі види навчальних методів: методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності (наочні, практичні, словесні); проблемно-пошукові (репродуктивні, частково-пошукові; проблемного викладання; дослідницькі; евристичні; пояснювально-іллюстративні та експеримент); логічні (дедукції, індукції, синтезу, аналізу, порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації, абстрагування); бінарні (класно-іллюстративний, класно-евристичний, класно-догматичний; лабораторно-іллюстративний, лабораторно-евристичний, лабораторно-дослідницький; екскурсійно-евристичний, екскурсійно-іллюстративний, екскурсійно-дослідницький; виробничо-ілюстративний, виробничо-евристичний, виробничо-дослідницький); методи (метод оволодіння новими знаннями, формування вмінь та навичок, перевірки та оцінювання знань, умінь та навичок, закріплення навчального матеріалу), методи стимулювання та мотивації навчально-пізнавальної діяльності (активні, імітаційні та ігрові). Один з найбільш ефективних та перевірених засобів професійно-психологічної підготовки – тренінг. Базовим методологічним принципом тренінгу є вплив на поведінкову, мотиваційну, інтелектуальну та поведінкову сферу осіб залучених до тренінгу, а також вирішення поставлених перед учасником тренінгу завдань через залучення психоемоційної сфери із допомогою формування умов в яких можливе отримання чуттєво практичного досвіду та вирішення на підставі цього як професійних та соціально-рольових так і суто психологічних проблем осіб, які беруть участь у тренінгу.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ У ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Іван Вікторович Шкурат, Олексій Євгенович Потапов — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Даний теоретичний аналіз присвячений вивченню управління персоналом у публічній службі з урахуванням важливості сталого розвитку. Основна увага приділяється стратегічним підходам до управління персоналом у контексті досягнення цілей сталого розвитку, зокрема, адаптації персоналу до сучасних викликів, розвитку ініціатив, забезпеченню соціальної відповідальності та створенню стійких організаційних структур. Удосконалення системи управління персоналом у публічній службі виступає важливою умовою успішного вирішення завдань, що стоять перед суспільством, та зміцнення української державності. Саме органи влади та управління, персонал публічної служби можуть безпосереднім чином впливати на розвиток реформ, що відбуваються в країні, забезпечувати реалізацію рішень, спрямованих на модернізацію життя українського суспільства. У той же час, як показує практика, проблема формування якісного, високопрофесійного корпусу державних службовців є однією з найскладніших проблем будь-якої державної системи. Тут порушуються такі неоднозначні питання, як удосконалення системи відбору кадрів на публічну службу, розробка наукових критеріїв їх оцінки, науковий підхід до аналізу потреб в управлінському персоналі, формування ефективних технологій розміщення та просування кадрів, підвищення обґрунтованості кадрових рішень та розширення їх гласності тощо. Дослідження базується на аналізі наукової літератури та публічних документів, а також на прикладах кращих практик в управлінні персоналом у публічній службі. Результати аналізу можуть бути корисними для управлінських кадрів, дослідників та практиків, які займаються питаннями оптимізації управління персоналом з огляду на пріоритети сталого розвитку.

ПРОТИДІЯ КОРУПЦІЇ ЯК НЕОБХІДНА УМОВА ЕФЕКТИВНОЇ ПІСЛЯВОЄННОЇ РЕКОНСТРУКЦІЇ УКРАЇНИ

Ольга Сергіївна Бондаренко, Олена Олександрівна Тимошенко — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається проблематика поширених корупційних практик та способів протидії їм у контексті відбудови України після руйнувань, завданих збройним конфліктом. Предметом розгляду є детермінанти, що сприяють виникненню та поширенню корупції в різних сферах суспільного життя, особливо в тих, що передбачатимуть значне державне фінансування у період післявоєнної відбудови. Увагу приділено необхідності подолання наслідків війни, що потребує залучення значних ресурсів, які можуть стати об'єктом зловживань та нецільового використання. Наводиться аналіз застосованих законодавчих норм, покликаних забезпечити прозорість, публічність та підзвітність процесів відновлення держави після воєнних руйнувань. Акцентується увага на принципах належної адміністративної процедури, керованої нормами адміністративного права, що регламентує відносини між державою та громадянами у сфері державного управління. Розглядається принцип змагальності сторін та дотримання засад рівності та справедливості, закріплений в адміністративно-процесуальних нормах, що регулюють усі аспекти адміністративного судочинства. Зазначається, що у світлі нової редакції процесуального законодавства та стандартів правової доктрини істотно відновлено використання широкого категоріального апарату, що становить підґрунтя наукового дискурсу з метою убезпечити правовий аналіз від вузькогалузевого тлумачення та спрямувати в русло принципів, що відображають дух доби. Автори підкреслюють, що ця нормотворча реформа органічно пов'язує юридичну науку з правовою реальністю як суцільним буттєвим простором, де безпосередньо реалізовується право. Доведено, що убезпечення процесів відновлення України від корупційних ризиків у післявоєнний період вимагає комплексного підходу на різних рівнях державного управління та суспільного життя. Адже. лише комплексний, системний підхід на всіх рівнях суспільства та держави здатний створити атмосферу нетерпимості до корупції під час відбудови країни, забезпечивши прозорість, підзвітність та відповідальність у використанні ресурсів.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ОБШУКУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Валерія Андріївна Цапович, Аліна Григорівна Гаркуша — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті висвітлюється, що воєнний стан в Україні, який триває до цього часу, вплинув на проведення перевірок на стійкість кримінально процесуального законодавства і його практичного використання. З введенням воєнного стану було прийнято відповідні закони, що внесли зміни до положень Кримінального-процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, значно посиливши кримінальну відповідальність за злочини, скоєні в умовах воєнного стану. Досліджено процесуальні особливості порядку проведення обшуку в умовах воєнного стану, а також окреслено проблеми, що виникають під час проведення слідчих (розшукових) дій . Підкреслюється, що обшук є однією з найскладніших слідчих (розшукових) дій, під час якої не допускається порушення прав і свобод людини та громадянина, в іншому випадку, всі зібрані в ході СРД докази будуть визнані в суді недопустимими. Акцентується увага, що права і свободи людини в Україні є найвищою соціальною цінністю, але умови воєнного стану обмежують ці права і свободи, в той же час розширюючи повноваження сторони обвинувачення. У зв’язку із викликами сучасності, стало необхідним введення значних змін у процесуальні аспекти проведення обшуку. Вони полягають, насамперед, в тому, що розширено час проведення обшуку, то ж, юридично забезпечено його раптовість. Вказані зміни спрямовані на зростання ефективності обшуку як слідчої (розшукової) дії, оперативного отримання результатів і порятунку життів українців. Такі новели мають безпосередній вплив на хід кримінального провадження, а особливо досудового розслідування, в умовах воєнного стану. Аналізуючи внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України), автори дослідження приходять до висновку, що можливість захисту осіб, які піддаються обшуку, практично ліквідована. Проблемою залишається забезпечення участі адвокатів під час обшуку в комендантську годину.

ПРОБЛЕМИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ ТУРОПЕРАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

Роман Іванович Яворський — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті розглядається правовий статус одного з центральних суб'єктів туристично-рекреаційної діяльності, а саме правоий статус туристичних операторів. Аналізується умови, яким потрібно відповідати туроператорам, оскільки туроператорська діяльність підлягає ліцензуванюю відповідо до ЗУ "Про туризм" та ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності". Досліджено роль такого ліцензуванн.я Досліджено порядок отримання ліцензії та правовий статус органу державної влади, який видає ліцензію та веде реєтр туроператорів. У статті також досліджено проблему недосконалості механізму банківської гарантії як умову провадження туроператорської діяльності, а саме для повернення туриста з місць відпочинку та відшкодування витрат пов'язаних з наданням тристичних послуг у разі неплатоспроможності туроператора або порушення провадження про визнання банкрутом. У статті досліджено строк, який потрібно пройти для того, щоб банківська гарантія могла бути застосована відповідно до ст.15 ЗУ "Про туризм" та зроблено висновок про неефективність такого механізму захисту прав туриста. Також в статті досліджено розмір банківської гарантії 20 тис. євро у порівнянні з тими об'ємами наданих туристичних послуг туроператора і зроблено висновок про недоцільність встановлення такиїх сум, оскільки вони є неспівмірно малими у порівнянні із можливими завданими збитками туристам у разі порушення провадження про банкрутство або неплатоспроможністю. У статті наведений вдалий приклад Польщі у питаннях захисту прав туристів у разі неплатоспроможності туроператора, а саме створення Фонду туристичного страхування, де турист сплачує відповідну суму до Фонду гарантуючи собі відшкодування шкоди завданої туроператором у разі його банкрутства.

ВПЛИВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЗМІН НА УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РІЗНИХ ПЕРІОДІВ

Олександр Олексійович Акімов, Людмила Миколаївна Акімова — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У запропонованій статті розглядається вплив глобалізації та технологічних змін на HR в системі державної служби через призму порівняльного аналізу різних періодів. Автор підкреслює, як зміни у світовій економіці та техно- логічному прогресі вплинули на методи та практики в галузі управління державними кадровими ресурсами, показуючи їх еволюцію від жорсткої бюрократії до більш гнучких, інноваційно орієнтованих підходів. Автором зазначено, що в 1980 роках основними перешкодами для управління були жорстка бюрократія та ієрархічні структури, які гальмува- ли інновації та гнучкість. Втім, з появою нових технологій у 2000 роках починається ера цифрової трансформації, яка відкриває нові можливості для оптимізації робочих процесів і розвитку талантів через електронний документообіг та автоматизацію. Окрема увага в статті приділяється періоду 2010 років, коли вплив соціальних мереж та мобільних технологій радикально змінює контекст управління персоналом, дозволяючи використовувати ці платформи для залучення та відбору талантів, що значно розширює географію пошуку потенційних кандидатів та ефективніше аналізувати їхні професійні навички. У 2020 роках, як підкреслює автор, HR стає все більш інноваційним та технологічно насиченим. Використання аналітики великих даних та штучного інтелекту стає фундаментальним у підходах до рекрутингу, оцінки ефективності та розробки персоналізованих програм навчання. Стаття також висвітлює важливість інклюзивності та диверсифікації у сучасному управлінні людськими ресурсами, підкреслюючи необхідність культурної чутливості та гнучкості управлінських навичок у контексті глобалізації та культурної інтеграції. Завершується аналіз таблицею, яка демонструє як з часом змінювалися методи управління персоналом, відповідаючи на зростаючі вимоги до гнучкості, інноваційності та інклюзивності. Автор статті наголошує, що подальші технологічні інновації та глобалізаційні тенденції зумовлять необхідність постійного оновлення підходів та практик в HR, щоб ефективно відповідати на виклики сучасності.

ЕКОНОМІЧНА НЕРІВНІСТЬ В УКРАЇНІ: ОЦІНЮВАННЯ РИЗИКІВ В ІНТЕРЕСАХ ЗМІЦНЕННЯ СТІЙКОСТІ

Світлана Павлівна Завгородня — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті проведено аналіз динаміки економічної нерівності як ризику для зміцнення стійкості, що змінилася в результаті повномасштабної збройної агресії рф проти України у глобальному вимірі й у розрізі її видів. Оцінювання динаміки видів економічної нерівності дозволило виявити найбільш значущі для зміцнення стійкості держави і суспільства негативні наслідки, а також нові можливості для створення потенціалу. Негативні наслідки від поглиблення економічної нерівності, що визначені у розрізі видів економічної нерівності дали змогу: на порядок денний органів державної влади встановити першочергові проблемні питання та завдання, які потребують розв’язання; виділити категорії населення на які мають бути спрямовані державно-управлінські впливи для першочергового вирішення завдань в інтересах зміцнення стійкості. В умовах обмеженості ресурсів першочерговими завданнями постають: (а) для найбільш вразливих груп населення забезпечення рівного доступу до безпечної і якісної продовольчої продукції, енергетичних послуг з метою забезпечення життєдіяльності суспільства; (b) для представників середнього класу, які формують найбільший споживчий ринок і забезпечують стабільність суспільства ‑ зменшення впливу наслідків від поглиблення економічної нерівності шляхом створення рівних можливостей втілення відповідальності за власний добробут; (c) розробка «покращених умов» державної підтримки для найбільш вразливих категорій населення, що втратили житло для реалізації права на житло, одночасно з проведенням процесу верифікації; для населення, яким належать майнові права на законсервовані об’єкти незавершеного будівництва і які зацікавлені у добудові житла з покращеним рівнем житлових умов; категорії населення, які мають бажання відбудувати / відновити будівлі з близьким до нуля рівнем споживання енергії.

ІНСТРУМЕНТИ УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМНОЇ СТРАТЕГІЇ В УМОВАХ ЦИФРОВОГО ПРОСТОРУ

Андрій Андрійович Макурін — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

В статті розглянуто основні перепони управління рекламною стратегією в умовах цифрового простору. Встановлено, що під час турбулентності в світі через пандемії, війни, розвиток інформаційно-комунікаційних технологій відбувається трансформація бізнес процесів. Тобто, криза стала одним із чинників розвитку digital-маркетингу як ефективної системи заходів управління конкурентоспроможністю бізнесу та взаємодією учасників торгівельних відносин. Встановлено, що саме конкуренція виступає нормальним явищем для підприємств, оскільки кожен з них намагається постійно утримувати свою авдиторії, ринки збуту, тощо. За здорової ринкової економіки підприємства мають можливість вільного доступу до загальних ринків, можуть без обмежень пропонувати свої товари та послуги, добросовісно змагатися за клієнтів на основі кращих цін, сервісу та якості продукції. Наведено особливості конкуренції підприємств у віртуальному середовищі яке поєднує в собі глобальність, візуалізацію, привабливість, репутацію та швидкість. Встановлено, що стратегія цифрового маркетингу – це план дій, який описує, як компанія використовує цифрові медіа-платформи та інші онлайн-інструменти для досягнення своїх маркетингових цілей. Ця стратегія включає в себе визначення мети компанії, аналіз аудиторії, вибір цифрових каналів та інструментів, розробку контенту та плану розповсюдження, а також визначення метрик успіху та аналіз результатів. Сформовано основні інструменти аналізу конкурентів та сегментація цифрового ринку. Оскільки діджиталізація є визначальною категорією розвитку національного економічного середовища, то цифрову модель сучасної економіки варто детермінувати як визначальну копмоненту досягнень економічного зростання. Однією з основних переваг діджиталізації є підвищення ефективності бізнес-процесів, що полягає у можливості автоматизувати більшість операцій та дій для забезпечення швидкість та точність виконання завдань. Застосування цифрових технологій у бізнесі дозволяє значно скоротити час на виконання завдань, зменшити витрати на робочу силу та матеріали, а також збільшити продуктивність. з певного моменту, коли на ринку з’являються нові інновації або технології, ризики знову зменшуються за умови наявності та реалізації стратегії цифрового маркетингу, що підтримується трансформацією бізнес процесів.

ДЕЯКІ ПРОБЛЕМИ КАДРОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС НЕОГОЛОШЕНОЇ ВІЙНИ

Анастасія Сергіївна Мідіна, Оксана Вікторівна Орел — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню питань, які виникають у кадрового потенціалу Національної гвардії України під час проходження військової служби в умовах неоголошеної війни. В ході якого з’ясовано, що кадровий потенціал Національної гвардії України є складною багатогранною категорією, яка змінюється залежно від адміністративно-правових режимів та займає значне місце в обороноздатності нашої країни. За результатами аналізу, узагальнення й систематизації наукових джерел, а також отриманих результатів дослідження сформульовано авторське бачення проблем, які виникають у військовослужбовців Національної гвардії України під час збройного конфлікту між Російською Федерацією та Україною. Удосконалено науковий підхід щодо оцінки ефективності важелів державного управління шляхом систематизації факторів, методів, технологій, рівнів та мір управлінського впливу. Крім цього, проведено аналіз норм діючого законодавства для визначення наявності прогалин в процесі реалізації механізмів державної влади. При цьому враховано, що рівень виникаючих проблем під час неоголошеної війни має суто суб’єктивний характер. Адже в ролі порушників можуть виступати як військовослужбовці Національної гвардії України, так і чиновники органів державної влади. Такий підхід до аналізу проблем кадрового потенціалу є корисним, особливо для оцінки вразливості системи механізмів державного управління. З метою підвищення ефективності функціонування державних механізмів доцільно на всіх рівнях управління посилити роботу щодо зворотного зв’язку між всіма гілками влади в рамках реалізації політики щодо розвитку кадрового потенціалу НГУ. Акцентовано увагу на проблемних питаннях, які постають на сучасному етапі розвитку держави.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВОПОРЯДКУ СУБ’ЄКТАМИ НАДАННЯ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ ПОСЛУГ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ ВЛАДИ

Микола Миколайович Потіп — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Стаття присвячена дослідженню сучасних проблем формування механізму забезпечення правопорядку суб’єктами надання поліцейських послуг. Запропоновано авторське визначення поняття поліцейських послуг у форматі галузі публічного управління та адміністрування. Доведено, що сучасний стан гарантування національної безпеки актуалізував дослідження феномену «публічна безпека» саме у контексті наявної термінологічної невизначеності понять «громадський порядок»», громадська безпека», «публічна безпека». Саме тому у статті наведено авторську позицію щодо даної термінологічної різноманітності у контексті принципів публічного адміністрування. У статті обгрунтовано низку наукових положень щодо правопорядку як специфічного адміністративно-правового режиму, визначено особливості формування засад правопорядку в умовах зовнішньої агресії. Наведено характеристики діяльності суб’єктів надання поліцейських послуг у контексті формування адміністративного змісту децентралізації влади. На основі аналізу сучасного стану розвитку системи забезпечення та механізму правопорядку сформульовано авторське бачення поняття «національний механізм забезпечення правопорядку (НМЗП)» як сукупності взаємопов’язаних правових, організаційних, матеріально-технічних та інших заходів і засобів, що застосовуються державою, державними органами, інститутами громадянського суспільства для захисту суспільних відносин від протиправних посягань, дотримання прав і свобод громадян, виконання юридичних обов'язків, забезпечення встановленого правового порядку на основі концепту правової держави. Удосконалено науковий підхід щодо впливу процесу децентралізації на функціонування механізму правопорядку в державі. При цьому враховано, що зміст наявних проблем функціонування НМЗП під час правового режиму воєнного стану має суто суб’єктивний характер, оскільки саме в системі державної влади формується єдине (універсальне) сприйняття змісту сучасної реформи децентралізації. У статті запропоновано нові підходи щодо дослідження інституту правопорядку у контексті мілітарної парадигми публічного управління.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ У СФЕРІ ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЙ ТА ПРОГРАМ РЕКЛАМНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Світлана Богданівна Терська — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

Актуальність теми дослідження у статті обумовлена зростаючим значенням реклами в сучасному суспільстві, її впливом на різні сфери життєдіяльності, появою нових типів реклами, формуванням рекламного стандарту. Наголошено, що реклама стала невід’ємною частиною економіки, політики, культури та соціального життя суспільства, й разом з тим, вийшла за межі лише інформаційного контенту. Доведено, що неконтрольована рекламна діяльність може нести в собі низку ризиків, таких як маніпулювання громадською думкою, поширення недостовірної інформації, пропаганда нездорового способу життя тощо. Встановлено, що публічне управління в сфері реклами відіграє відповідну інтегративну функцію, забезпечуючи баланс між інтересами бізнесу, громадянами, суспільством і державою. Вказано, що публічне управління сприяє формуванню цивілізованого рекламного ринку, який сприяє розвитку економіки, інформуванню споживачів, а також дотриманню етичних та правових норм. Підкреслено, що в умовах правового режиму воєнного стану рекламна діяльність зазнає відповідних обмежень, змінюється формат реклами, посилюється патріотичний тренд реклами в суспільних відносинах: по-перше, підтримка українських брендів підкреслює важливість підтримки української економіки та місцевих виробників; по-друге, підтримка Збройних Сил України, адже рекламодавці можуть направляти частину своїх доходів на допомогу українським військовим; підтримка гуманітарних проектів, адже реклама може допомогти збирати кошти або волонтерську допомогу для людей, постраждалих від війни. Обгрунтовано нову парадигму сучасного дослідження ролі публічного управління в сфері формування стратегій та програм рекламної діяльності. Запропоновані до подальшого дослідження авторські пропозиції щодо теоретико-методологічних основ публічного управління в рекламній сфері, що базуються на сучасних концепціях публічної політики, комунікаційного менеджменту та рекламного бізнесу. Наголошено на доцільності аналізу світового досвіду формування та реалізації стратегій і програм рекламної діяльності на основі наявних концептів публічного управління. У статті на грунті оцінки стану та проблем публічного управління в рекламній сфері в Україні наведені практичні рекомендації щодо удосконалення механізмів публічного управління в сфері формування стратегій та програм рекламної діяльності в Україні. У цій статті досліджується організація публічного управління у формулюванні рекламних стратегій і програм, розглядаються умови, політика та установи, залучені до цього процесу.

ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ: СТРУКТУРА ТА РОЗВИТОК

Діна Миколаївна Тюріна — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті на методологічний основі положень неоінституціональної теорії визначено поняття інституційної основи, інституційних чинників та інституційного середовища державної гендерної політики. Відповідно до системного та структурно-функціонального підходів розкрито структуру інституційного середовища державних програм забезпечення гендерної рівності, що інтегрує інституційні чинники забезпечення гендерного балансу та розвитку. Обґрунтовано, що основними структурними елементами інституційного середовища гендерної політики держави є норми права, колективні угоди, корпоративні норми, неформальні соціальні норми, інституційні механізми реалізації державних програм гендерного розвитку у різних сферах суспільного життя. Доведено доцільність визначення гендерних стереотипів як неформальних соціальних норм гендерної поведінки у якості складових інституційного середовища державної гендерної політики. Розкрито, що неузгодженість структурних елементів інституційного середовища, різновекторність та суперечливість їх впливу на результативність гендерної політики держави обумовлюють можливість негативної синергії інституційних чинників гендерного розвитку. Доведено, що позитивна інституційна синергія характеризується підвищенням ефективності державної гендерної політики та базується на забезпеченні загальної гендерної орієнтованості та чутливості інституційних складових, що є умовою їх взаємодоповнюваності як факторів гендерного розвитку. Позитивній інституційній синергії сприяє розвиток інклюзивних інститутів, що забезпечують гендерний розвиток.

ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ КОМУНАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ: ТЕОРЕТИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ

Ганна Олександрівна Фролова — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті аналізуються підходи до визначення сутності поняття «комунальна інфраструктура» як об’єкту публічного управління, а також змісту та ролі останньої у розвитку житлово-комунального господарства та забезпеченні належного та комфортного рівня життя мешканців територіальних громад та регіону в цілому. Проаналізовано проблеми, які стосуються як самого житлово-комунального господарства, так і його інфраструктури, виникнення яких безпосередньо пов’язано із початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням в Україні правового режиму воєнного стану. Наголошено, що першочерговим заходом для здійснення змін у системі публічного управління житлово-комунальними господарством стало приведення у відповідність до вимог часу нормативно-правової бази у цій сфері. Показано, що на регіональному рівні комунальна інфраструктура є складовою господарського комплексу регіону, і являє собою сукупність всіх без винятку комунальних об'єктів та служб, розташованих на його території, що забезпечують реалізацію організаційно-управлінських функцій та інженерно-технічних рішень щодо створення умов для підтримки належного рівня життєдіяльності населення та реалізації соціальних, виробничих та інших процесів у регіоні шляхом надання якісних житлово-комунальних послуг. Надано відповідне авторське визначення. Доведено, що потреба у підвищенні ефективності публічного управління розвитком комунальної інфраструктури територій та громад України є невідворотною, і обумовлюється необхідністю забезпечення стабільного та якісного надання житлово-комунальних послуг, які, у свою чергу, є продуктом діяльності комунальних підприємств, і споживаються як населенням країни, так і бізнесом й іншими організаціями, підприємствами, установами різних форм власності. Зроблено висновок, що від ступеня розвитку комунальної інфраструктури та якості надання житлово-комунальних послуг залежить рівень зростання економіки як окремо взятого населеного пункту, так і регіону та країни в цілому.

РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ У ПЕРІОД СУСПІЛЬНИХ І ПОЛІТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ

Дмитро Олексійович Харечко — Mon, 24 Jun 2024 00:00:00 +0300

У статті визначено, що соціальна нерівність та економічні труднощі стали серйозною проблемою для багатьох країн, включаючи багато європейських. Трансформація категорії середнього класу може мати значний вплив на соціально-політичну ситуацію, оскільки середній клас часто виступає як стабілізуючий фактор у суспільстві. Важливо пам'ятати, що велика частина державної політики і суспільства в цілому є результатом складної взаємодії різних факторів, включаючи політичні рішення, громадську думку, культурні та історичні тенденції. Вирішення проблем соціальної нерівності та економічних труднощів вимагає комплексного підходу та спільних зусиль з боку органів державної влади, громадськості та бізнесу. З’ясовано, що Україна переживає несприятливий та важкий період, який супроводжується важкими економічними реформами, часто корупцією і політичною нестабільністю та величезною загроз для життя та свобод українців. Одним з ключових завдань на сучасному етапі є зміцнення правової держави та створення сприятливих умов для розвитку бізнесу та економічного зростання. Також важливою є підтримка соціального захисту населення, зокрема за допомогою розвитку системи медичного та освітнього забезпечення, підвищення рівня життя та рівних можливостей для всіх громадян. Успіх у вирішенні зазначених викликів вимагає постійних зусиль, відповідальності та співпраці всіх суспільних секторів. Україна, як і інші країни, стикається з викликами, пов'язаними з кризою в системі демократії західного типу. Доведено, що ключовим завданням для України є зміцнення демократичних інститутів, суспільно-політична стабільність та забезпечення соціальної справедливості. Дана стратегія може вимагати впровадження реформ у судовій та правоохоронній системах, підвищення прозорості в управлінні та залучення громадян до участі в прийнятті рішень. Сучасна політика, як і раніше, багато в чому страждає недостатністю, незбалансованість та залишається недоторканою і в умовах розвитку мережевого суспільства та цифрових технологій. Обґрунтовано, що надмірний рівень соціально-економічної нерівності позбавляє суспільство такої необхідної йому динаміки розвитку та оновлення суспільного благополуччя населення. Найважливіша проблема пов'язана із соціально незбалансованою державною соціально-економічною політикою в галузі розподілу доходів та багатства, вона полягає в тому, що надмірність соціальної нерівності має негативний вплив на динаміку суспільно-політичного розвитку. Якщо нерівність перебуває поза рамками соціальної ефективності, це стримує мобільність суспільства як важливого чинника його ефективної суспільно-політичної трансформації.